Дружина Дмитра Прокопенка несе службу у бойовій бригаді ЗСУ.
Сьогодні Кременчук у жалобі. Містяни зібралися, аби провести в останню путь Дмитра Прокопенка, який загинув, захищаючи Батьківщину. Рідні, друзі та просто небайдужі кременчужани зібралися біля Свято-Миколаївського собору, де проходило відспівування.
"Прокопенко Дмитро Юрійович народився 1987 року у місті Кременчук, де й проживав. Навчався у Кременчуцькій гімназії №22. Закінчив професійно-технічне училище №26. 6 листопада 2024 року Новомосковським ТЦК та СП Дніпропетровської області був призваний на військову службу до Збройних Сил України.
Обіймав посаду навідника десантно-штурмового відділення. 12 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту України, загинув поблизу населеного пункту Черкаська Конопелька, Суджанського району, Курської області, РФ", – повідомила військовослужбовиця Любов Телятник.
Біля труни загиблого Захисника зібралися найближчі люди. Дві маленькі дівчинки з квітами, перев’язаними траурними стрічками – його доньки. Молода жінка у військовій формі – дружина. Відомо, що вона несе службу у бойовій бригаді ЗСУ. На похорон чоловіка її відпустили на десятиденну відпустку. Сльози на очах, невимовний сум і туга...
Дмитро був чудовим зятем, люблячим батьком. Донечки завжди горнулися до нього...
"Був чуйною, позитивною людиною, гарним батьком. Пішов захищати нашу Батьківщину, загинув за її Незалежність. Загинув під час виконання бойового завдання – неподалік вибухнув снаряд, загинув разом зі своїми побратимами", – розповів його тесть Сергій.
Пригадує, що в цивільному житті Дмитро працював газорізальником, ремонтував дахи.
Він часто телефонував доньці з фронту – усе їй розповідав. Востаннє Дмитро повідомив, що вони виїжджають на завдання і мають повернутися 17 лютого, бо буде ротація.
"17 числа прийшло повідомлення, що він зник безвісти під Черкаськими Конопельками. А 18-го зателефонував його ротний і сказав, що хлопці загинули", – згадує Сергій.
"Дмитро був чесною і чуйною людиною. Сам пішов служити в армію, не ухилявся. Був дуже задоволений... У нього була підготовка, він служив у Франції й пишався цим. Його хвалили. У нього багато друзів залишилося у Франції... Шкода, звісно, що такого чоловіка не стало у 37 років", – поділилася кременчужанка Ольга, яка назвала себе "другою матір'ю" Дмитра Прокопенка.
Дмитро віддав життя за мир і майбутнє рідної землі. Його подвиг житиме в серцях близьких, побратимів і всіх, хто знав його як мужнього воїна й добру людину. Але найбільше пам’ятатимуть і любитимуть його ті, заради кого він воював – дві маленькі донечки, які так чекали тата додому...
Світлана Павленко
Фото Ігоря Борисевича
