Світла Пам’ять Воїну!
Сьогодні у Кременчуцький міський палац культури прийшла сила-силенна людей. З холу виходили, ридаючи, чоловіки і жінки різного віку, водночас туди заносили квіти, притискалися до закритої домовини. Поруч стояло багато вінків. Приїхали провести в останню путь кременчуцького розвідника, 34-річного Олексія Юрійовича Дружка, віцемер Володимир Пелипенко та директорка департаменту соціального захисту населення Марина Доценко.
Обнявши труну, плакав його тато, голосно горювала мама, поруч сиділа донька Воїна, інші рідні. Було у холі і багато військових, хлопці з місцевого футбольного клубу, сусіди, його товариші.
Здається, що на таких заходах чи вся Україна плаче з рідними та близькими загиблого. Проте втрата цього військового була помітною на очах чи не всіх присутніх. Розповідають, Олексій мав веселу кмітливу вдачу, був активним та небайдужим, міг щиро прийти на допомогу. Не злякався і військового призову.
Чоловік навчався, тривалий час проживав, працював у Кременчуці. Остання робота – на Кременчуцькому заводі дорожніх машин.
Як розповів військовий із позивним «Художник», Олексій дуже любив спорт, усі його знають як кращого місцевого футболіста.
«Був дуже спортивним, моторним, вимогливим до себе. Але і окрім цього, усі його знають і як надійного друга, товариша», - говорить він.
Містянина призвали до служби на початку травня цього року. Проте уже у середині літа у населеному пункті Керамік (Покровського району Донецької області), при виконанні бойового завдання, військовий разом з групою потрапив у засідку. І, на жаль, загинув на місці від ворожого артилерійського вогню.
Подруга Євгенія - сусідка з дачного кооперативу, куди Олексій часто приїздив з батьками, розповіла, що він неначе передчував свою найближчу загибель.
«Знаю його років 15 як дуже хорошу світлу людину, яка завжди допоможе, захистить. Востаннє його бачила на Новий рік – ми святкували у спільній компанії. Потім я поїхала за кордон і його не бачила. І от буквально недавно він писав, дякував, що наша родина була у його житті - неначе прощався. Писав і друзям: «Прощайте!» Через кілька днів його мама повідомила нам таку страшну новину», - пригадала вона.
Про велику втрату друга розповіли і набагато старші за Олексія його товариші.
«Він був дуже гарним футболістом. Але це був не єдиний його плюс. Якщо взяти по раках, то він мені модна сказати, годиться в сини. Але якоїсь межі у спілкуванні ніколи не виникало. Він був справжньою людиною, міг розділити співучасть чиєїсь проблеми, ніколи нікого не підводив, не ховався від армії, а пішов і виконав свій обов’язок – тож ми тепер йому всі зобов’язані. Царство Небесне! Нехай йому там воздасться за його добрі діла. Але дуже б хотілося, щоб місто його якось вшанувало», - розповів близький товариш, по футболу Віталій.
Був тут і близький його друг Артем, який не зміг коментувати.
«Ми познайомилися на футболі, дуже гарний хлопець. Ніхто ніколи погано про нього не міг сказати. Було купа позитивних ситуацій. Ми ще його проводжали на навчання у травні. Спершу на піхоту, згодом на розвідку», - прокоментував зі сльозами на очах товариш Володимир.
Далі Олексія повезли до Свято-Миколаївського собору, після чого поховають на Свіштовському кладовищі на Алеї Героїв.
Світла Пам’ять Захиснику, щирі співчуття рідним і близьким!
Нагадаємо, Завтра Кременчук попрощається з Захисником Миколою Литвином, який загинув у Донецькій області
У Кременчуці прощатимуться із захисником Олексієм Дружком
Ліна Романченко
фото Максима Полтавця
