«Позивний «Смайл» мав, бо завжди був з посмішкою».
Сьогодні у Кременчуці в останню путь провели старшого солдата Артема Сергійовича Гончара, який народився 25 липня 1998 року. Він тривалий час жив у нашому місті, навчався, активно займався спортом.
Про це повідомив військовослужбовець із позивним «Художник».
«Коли Артему виповнилося 18 років, то він був призваний до лав ЗСУ, далі підписав свій перший контракт, а далі - другий. Із початком АТО в Донецькій і Луганській областях направлений туди. За своє коротке життя Артем підписав два контракти із ЗСУ. Він проходив служби у різних частинах. З початку активних бойових дій з боку російської агресії прийшов до Кременчуцькому РТЦК та СП (колишнього військомату, авт.) і так, як мав раніше відношення до військової служби, то його призначили в батальйон тероборони. Всупереч, що йому було лише 25 років, понад 7 років був на війні. Не всі ветерани, що воювали, можуть мати такий термін служби у зоні бойових дій. Цей хлопець майже третину життя воював», - говорить «Художник».
Він пригадує, що Артем був видним, високим хлопцем, якого знали чимало людей у місті.
«Багато молоді прийшло сьогодні попрощатися – з ким займався спортом, з ким навчався. Був душею компанії, дуже легкий у спілкуванні, комунікабельний. У Артема залишилась дівчина, з якою познайомились під час відпустки. Говорив, що після війни одружаться. Зараз біля труни. Також мати, сестра, батько…» - слова «Художника».
Зупинився і на обставинах смерті нашого земляка.
«Дуже важко проводжати в останню путь молодих патріотів, козаків, наших воїнів в останню путь. Пройшов вогонь і воду. Донецька область. Район населеного пункту Новомихайлівка, у результаті танкового обстрілу наш Артем із позивним «Смайл» загинув. Це сталось 4 серпня цього року», - говорить військовослужбовець.
Артем був добрим воїнов, він не боявся, сміливо йшов в бій.
Про це говорять ті військові, що були разом із Артемом до останнього.
«Завжди готовий прикрити своїх побратимців, коли були смутні часи, що не було кому йти в бій, Артем викликатися першим. Як ніхто він знав, що таке війна, так, як був на ній більше 8 років. Таких воїнів будемо пам’ятати. Позивний «Смайл» мав, бо завжди з посмішкою», - говорить військовослужбовець із позивним «Скрип». (Ліворуч на фото)
І зазначає, що на нього можна було покластися на 100% під час виконання бойових завдань.
«Артем був поруч і ніколи не мав ніяких сумнівів, бо був вірним побратимом. Ми з ним пройшли Авдіївський напрямок, були під Бахмутом. У самому пеклі. Останнього разу виходили з позицій дуже складно, а потім Артем повернувся і загинув», - пригадує побратим.
Тож сьогодні багато військових проводжали Артема в останню путь. До Кременчуцького міського палацу культури, де відбувалася церемонія прощання, несли вінки, квіти.
«Від командування нашої роти, 145-го батальйону хочу сказати, що Артем був завжди з посмішкою. Йшов вперед, не боячись. Як бойовий товариш, що має досвід, всім давав вказівки. На «нулі» ці поради були цінні. Багато побратимів із роти, де служив, сьогодні на похороні. Декого лише на добу відпустили», - слова військового із позивним «Циган».
Свого Героя Кременчук проводжав «живим коридором».
Відспівування пройшло у Свято-Миколаївському соборі.
Поховали Артема Гончара на Свіштовському кладовищі, на Алеї Пам‘яті.
Світлана Павленко
Фото Віктора Гриценка
