Розмова від першої особи.
Днями випускника Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Максима Чайку (на головному фото справа) нагородили орденом Богдана Хмельницького першого ступеня.
В Україні це вперше, щоб при житті військовий льотчик ставав повним кавалером цього ордену.
Максим Чайка закінчив кременчуцький військовий ліцей у 2011 році, далі навчався у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. У 2016 році потрапив до 18-ї бригади армійської авіації, де проходить службу і по сьогоднішній день. Літає на гелікоптерах типу Мі-8, Мі-24, Мі-2.
Сьогодні Максим Чайка приїхав у Кременчук, відвідав Музей військової історії Кременчука, який працює при ВПУ №7. Він зустрівся із директором ВПУ Миколою Несеним, екскерівником Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною, нині директором музею Володимиром Поляковим, представницею Кременчуцького РТЦК і СП Любов’ю Телятник.
Музею підготував подарунок – свою форму пілота, виробництва США. Їх замовляли спеціально для військових льотчиків,
А далі пригадав, як став пілотом вертольота. Саме те, що рішення про це прийняв для себе, навчаючись на останньому курсі Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. «Батьки хотіли щось інше, але я жорстко відморозився», - слова Максима.
Були спогади і про початок повномасштабного вторгнення росії в Україну.
«24 лютого 2022 року я був у частині. А далі сів у вертоліт і погнав. Додому потрапив через 2,5 місяці. Спочатку ми по колонах працювали. Далі вже по дронах працювали, аби не збили ж нас», - розповів льотчик.
За словами Максима Чайки, зараз ворога не варто недооцінювати.
«Скажу, що стосується вертолітної авіації. Техніка у них класна, все розпарено, круто. Але наші льотчики на старій техніці роблять те, що вони на новій не можуть зробити. Нам західні партнери допомагають із технікою, тож всім забезпечені», - говорить.
На запитання, що головне в його роботі, Максим Чайка відразу відповів: «Нічого не боятися!».
"Коли тобою опановує страх, уже нічого не зможеш зробити. А треба просто робити свою роботу і не думати ні про що інше. Я наскільки звик до всього, що страх у мене просто на просто відсутній", - його слова.
Пригадує, зараз їх - бойових льотчиків - підсилили пілотами цивільної авіації, які прийшли за мобілізацією.
Про виконання завдань Максим Чайка говорить просто, як про щось нескладне. Але зрозуміло, що так просто Кавалером ордену Богдана Хмельницького не стають. За його плечима - успішні бойові вильоти в умовах небезпеки.
«Пригадую, як вони перли на початку війни. Ми розстрілювали колони з відстані 50-100 метрів, навіть обличчя їх бачив. Чимало разів траплялось, що й мене розстрілювали. А взагалі, у мене робота як робота. Хтось таксистом працює, хтось в МакДональдзі роздає бургери. А хтось на вертольоті працює», - слова про роботу.
Відомо, що Максима Чайку подали на отримання ордену «За мужність». Він сам говорить, що хоче стати кавалером і цього ордену. Хоч у його випадку черговість змінено. Зазвичай першими дають ордени «За мужність», а потім «Орден Богдана Хмельницького». Проте на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну військовим льотчикам довелось виконувати надскладні завдання, тому й такий результат.
Поцікавились журналісти у Максима Чайки запитанням: що зараз найважливіше для Перемоги України?
«Донатити і донатити, підтримувати армію. Зараз багато різних зборів на різноманітні потреби, я в себе в інстаграмі на сторінці збір відкрив. Кожен по копієчці, по копієчці, а так 30 тисяч гривень на захисні шоломи для пілотів зібрали. Я взагалі активний в Інстаграмі, у Тік-Тоці. Зараз такий час, що потрібно підтримувати один одного. Якщо пригадати початок війни, то був повний хаос. Але і тоді була підтримка. Іноді нам доводилось в полі сідати. А люди і поїсти приносили, і одягом ділились. Уже дехто вже втомився від війни. Хтось вважає, що "нехай усім цим держава займається, а мене обходить". Це тяжко пояснити. Але має бути якась моральна складова…Впевнений на 100%, що війна торкнеться всіх. Це не на рік, не на два, не на три. Це надовго. А проблема в тому, що ресурси в них є, спеціалісти є, гарне спорядження. Їх бази і заводи знаходяться на територіях, куди не прилітає. Ми випускаємо 10 ракет, а вони - 100. Але головне – війну виграють не ресурси (вертольоти чи літаки), а люди», - говорить Максим Чайка.
Зрозуміло, що зараз чимало цікавої інформації військовий льотчик не зміг розповісти. Уже після нашої Перемоги, якщо збереться писати книгу мемуарів, то вона стане бестселером.
Олена Ліпошко
Фото авторки
