Головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов в ефірі Radio NV — про те, які висновки варто зробити після російського удару балістикою по Полтаві, який забрав життя щонайменше 50 людей.
— Пане Юрію, щодо удару росіян по Полтаві. Що ви думаєте стосовно висновків, які робити потрібно зробити, щоб мінімізувати подібні втрати в майбутньому?
— Проблема цієї трагедії тільки в тому, що ми якраз взагалі не вчимося на власних помилках. Ці помилки — зосередження великої кількості людей — повторювалися багато разів під час війни.
Перший такий випадок був в учбовому центрі в Яворові, звідки радник Офісу президента і голова фракції Слуга народу разом виклали спільне фото і підписали, що тут в Яворові зібрались іноземні добровольці. Після цього був ракетний удар. Потім казарми в Миколаєві, видимі цілі з вулиці, які міг помітити хто завгодно, велика кількість людей, щільне зосередження, ракетний удар. Потім казарми в Десні.
Таких випадків, на жаль, понад десяток, як мінімум. Це удари по полігонах, по місцях зосередження людей. Це абсолютно неприпустимо, тому що будь-який військовий об'єкт — це пріоритетна ціль для ворога, велике скупчення людей — пріоритетна ціль для ворога. І більшість командирів це насправді розуміє і не допускає таких щільних зосереджень людей в одному місці.
Але, на жаль, є командири, які ставляться до цього безвідповідально. Ставляться безвідповідально з однієї причини — ніяких висновків у нас немає. Немає не тільки уроків, немає жодної кримінальної справи, жоден керівник не [притягнутий] до кримінальної відповідальності, не отримав реальне покарання. Тому ніхто ніяких висновків і не робить.
І от таке безвідповідальне ставлення коштує нових і нових десятків жертв.
— Чого не вистачає, щоб почати вчитися хоча б на власних помилках?
— Відповідальності. Тобто є чітко прийнятий закон відповідальності, який працює в будь-якій структурі - не тільки в Україні, не тільки на війні. Якщо хтось безвідповідально ставиться до виконання службових обов’язків, до життя підлеглих, які довірила йому держава, ця людина має бути залучена до кримінальної відповідальності і отримати реальний термін покарання.
У нас є спеціально для цього в Кримінальному кодексі стаття Службова халатність у воєнний час, до восьми років позбавлення волі. Ця стаття у нас взагалі не працює. Тому що в нас начальники і керівники все роблять для того, щоб один одного не залучати до кримінальної відповідальності, щоб вони з один одним зберігали добрі, лояльні, дружні стосунки, і могли далі ухвалювати рішення, зокрема і такі безвідповідальні рішення.
