Традиційно День міста відзначається 29 вересня. Через війну цьогоріч ніяких святкових подій до цієї дати не заплановано. Але ми дізналися факти, які роблять наше місто «най-най…», та ділимося ними з нашими читачами.
Кременчук – славетне місто на Дніпрі, яке ще декілька століть тому привертало особливу увагу іноземних торговців, мореплавців чи мандрівників. Завдяки своєму місцерозташуванню воно стало переправою для багатьох шляхів, у першу чергу, морських. Тож не дивно, що саме про Кременчук в історії області є чимало згадок, де він фігурував першим. Чим ще цікавий Кременчук – ми досліджували разом з істориками.
Най…старіша фортеця «Саламандра»
Однією з найстаріших на Полтавщині фортець, яка на сьогодні, на жаль, повністю зруйнована, вважається кременчуцька фортеця «Саламандра», що була споруджена на території міста понад 450 років тому. Вона мала 2 рівні укріплень та чотирикутну форму. Усередині розташовувалася церква. Ззовні була озброєна гарматами, мала козацьку залогу.
(фото - зі стінопису на вулиці Соборній, автор - Оксана Бойко)
Перші згадки про неї відносяться до 1571 року, коли за наказом польського короля Сигізмунда ІІ в урочищі Кременчук біля дніпровського броду було заснувано земляну фортецю – від набігів кримських татар та для контролю над запорізьким козацтвом. Після її зруйнування, у 1590 році Сигізмунд III наказав її відбудувати, але цього не виконали.
Нову фортецю там же збудували лише в кінці 1636 року – за проєктом французького військового архітектора Гійома де Боплана. Для цього напередодні він побував на Кременчуцькій переправі через Дніпро, а трохи вище знайшов руїни будівлі. Саме тут Дніпро повертав ліворуч, огинаючи кам’яний берег.
«Якщо тут спорудити фортецю, з обох боків буде захищена водою. І тут чимало граніту – цінного будматеріалу», – визначившись з місцем, Боплан склав план спорудження нової споруди.
Її будували козаки 2 роки, продовжуючи відбивати ворогів. Воїни витримували гарматні обстріли татар із чотирьох боків, фортеця палала, але не здавалась. Тому її і назвали «Саламандрою» та «Яшла-вуз-керман» – що перекладається як «древня фортеця». Згодом будівля стала сотенним і полковим центром до кінця 18 століття.
Най…розкішніші сади Бера
Кременчуцька земля здавна славилася садівництвом і, напевно, багато хто чув про відомий далеко за межами країни розсадник під назвою Сади Бера. А де він розташовувався, напевно, знають задалеко не всі. До речі, цього року виповнюється 165 років з часу його заснування. Завісу допомогла привідкрити співробітниця Кременчуцького краєзнавчого музею Наталія Музиченко.
У 1859 році німець – колоніст Карл Рамм заснував у Кременчуці перший садовий заклад. Сімейною справою – декоративним садівництвом – займалися разом з ним його рідні брати, які певний час перебували в місті. Але розквіт садів припав саме на другу половину 19 століття. Зокрема, після смерті власника фірми «К.Є.Рамм», його вдова Матильда Рамм знайомиться з молодим художнім садівником із Риги – Карлом Бером, який на той час мав власну невелику садівничу фірму. Згодом вони одружуються і в них народжується дві доньки. Проте Матильда помирає від хвороби серця. А Карл з двома малолітніми доньками та гарним спадком дружини – садовим закладом – одружується вдруге. У новому шлюбі народжується син Павло. Саме на його честь Карл Іванович назвав хутір, придбаний під розсадник біля Кременчука у 90-ті роки 19 століття, – Павлівка.
Яка доля ще одного розсадника–на хуторі Любимівка в Крюкові – достеменно невідомо.
«До речі, на картах не значиться і в пам’яті крюків’ян не збереглася ця назва чи, бодай, якась інформація про розсадник. Єдиний розсадник у Крюкові, який належав районному комунгоспу до 1953 року, знаходився на території сучасної школи №23 на вул. Олександріївській», – слова Музиченко.
Також відомо, що у 1896 році «Садовий заклад К. Бер в Кременчуці» досяг розквіту, беручи участь у різних виставках, отримуючи нагороди, був добре відомий за кордоном. Тоді ж Карл Бер значився в списках нових членів Німецького товариства троянд. Саме завдяки його фірмі Кременчук відмічали в Російській імперії серед відомих садівничих центрів, нарівні з Ригою, Варшавою та Києвом. Відомо також, що ще у 1918 році Бер з родиною залишався в місті. Проте за радянської влади заклад націоналізували. Доля господарів, на жаль, невідома. З початку осені 2010 року всі будівлі на території садиби зруйнували. Одну зі скульптур, яка тоді знаходилася у саду, можна побачити у Краєзнавчому музеї.
Най…старіша будівля, що вціліла дотепер
Є у Кременчуці і пам’ятки, які вистояли упродовж століть. Одна з найстаріших будівель Кременчука, за словами історикознавиці Алли Лушакової, – будинок для спостереження за рухом по Дніпру, що на вул. Гоголя (дата спорудження – 1787 рік).
«Башта входила у ансамбль із трьох споруд «присутніх місць катеринославського намісництва» у нашому місті. На сьогодні вціліла лише одна», – розповіла вона.
За легендою, князь Григорій Потьомкін наказав вирубати дубовий гай на березі Дніпра і залишити єдиний дуб, поклавши його в основу будівлі в центрі майбутніх губернських споруд. До речі, старий дуб зберігся та проходить у вигляді колони через два поверхи будівлі. На місці його крони – невеликий купол. Останнім часом тут розташовувалась бібліотека госпіталю. Зараз, як і весь старий госпіталь, башта зачинена. Будівля закинута, хоча має дуже міцну будівельну конструкцію.
Най…довша, майже кілометрова споруда
152-річний колишній Крюківський міст (а точніше, уцілілі після Другої світової війни «бики», які тримають конструкцію та через які вважається саме такий його вік) є найдовшою – майже кілометровою (962 м) окрасою міста. У 19 столітті конструкцію проєктував талановитий інженер і підприємець Аманд Струве. Міст здав на рік раніше зазначеного терміну (у 1872 році), чим заощадив казні майже мільйон рублів. Після введення в експлуатацію моста та закінчення будівництва гілки Крюків—Кременчук, залізничне сполучення зв'язало Харків із Одесою та Миколаєвом.
Улітку 1941 року, внаслідок бомбардування, зруйновано його 88-метрову ферму. І лише після війни, 21 грудня 1949 року відновлений залізнично-автомобільний міст знову ввели в експлуатацію. Відновленням займався тоді мостовий завод, який згодом став автозаводом («АвтоКрАЗ»).
Най…цікавіша будівля-епоха
На запитання, яку споруду у місті краєзнавці вважають найцікавішою, нам назвали 125-квартирний житловий триповерховий будинок, що на розі вулиць Соборної та Покровської, або, як його ще називають – Дім з баштою та Будинок-епоха.
«Його будували у 1931-1932 роках за об’єднані кошти усіх тодішніх міських будкооперативів. І це був найбільший житловий будинок того часу. Він збудований у стилі конструктивізму: без кухонь, з великими загальними кімнатами. Під час війни його (як і майже весь Кременчук) зруйнували», – говорить Лушакова.
Відновлювали споруду до 1954 року вже у стилі українського бароко.
Най…відоміша в Україні щука
За легендами, саме у Кременчуці відома пісня «Пливе щука з Кременчука» опинилася у альбомі нотатків українського Кобзаря Тараса Шевченка. Достеменно відомо, що цю пісню власноруч записав у його альбом український педагог та етнограф Петро Чуйкевич. За переказами, Шевченко дуже любив гуляти рибним ринком у Кременчуці. Одного разу тут у нього навіть поцупили гаманець.
Існує версія, що автором пісні про найвідомішу в Україні «щуку з Кременчука» є місцевий поет Олег Головко. Утім, містяни не сильно переймаються тим, хто ж автор цієї пісні. Однак у 2009 році на набережній Дніпра у Придніпровському парку відкрили пам’ятний знак «Щука з Кременчука», який вважається однією зі своєрідних візитівок міста. Характерно, що під час відкриття відбулася знакова подія: по Дніпру пропливав чотирипалубний теплохід «Тарас Шевченко».
Най…більші торти
Відомий Кременчук і своїми солодкими досягненнями – навіть рекордами. До повномасштабного вторгнення росії на територію України, на День міста влаштовувався фестиваль «Солодкий Кременчук», на якому місцеві підприємці могли продати та почастувати своєю продукцією городян та гостей міста. Кондитерська компанія «Лукас» встановила на цих святах солодкі рекорди. Перший зафіксували у 2012 році. Того вересня було виготовлено святковий фототорт міста, який став найбільшим в Україні: на «великому тістечку» кондитери зобразили панораму нашого наддніпрянського міста зі стрічкою кадрів історичного шляху Кременчука. Вага торту склала 299 кг 400 г, довжина – 2 м 10 см, ширина – 2 м.
Чотирма роками пізніше, теж на День міста, фірма запам’яталася ще одним рекордом – 3D-тортом з 11 тисячами 520 шарами. Його довжина складала 4 м 3 см, ширина – 2 м 32 см, висота – 1 м, вага–1 тонна 102 кг.
Також він мав унікальне оформлення мастикою: на ньому зобразили Кременчук з висоти пташиного польоту: берегову лінію, Дніпро, проєкт нового мосту, дерева, машини та інші їстівні елементи.
Єдиний в Україні Гонг Миру
150-кілограмова тарілка зі сплаву металів, що символізує єдність та побратимство народів світу, встановлена індонезійцями у знак дружніх відносин саме у Кременчуці. За правилами Індонезії, відкривають такий знак лише в одному місті окремої державі. Тож Гонг Миру, який символічно розташований у Парку Миру, – єдиний в Україні. На ньому зображені символи: дві квітки — світова рівновага, краса та радість, на зовнішньому колі – прапори усіх держав світу – символ єдності та побратимства народів, на внутрішньому колі – 10 символів основних релігій світу: Ісламу, Юдаїзму, Християнства, Буддизму, Конфуціанства, Хінду, Тао, Сіх, Шінто та різновиду вчення Хінду, що походить із острова Балі.
Посередині глобус — символ людства. Гонг Миру знаходиться в середині архітектурного комплексу з підсвіткою, що збудований міською владою за 1 млн грн. Окрім України, Гонги Миру встановлені в Індії, Індонезії, В'єтнамі, Китаї, Мозамбікові, Лаосі, Польщі, Ізраїлі, Угорщині, США.
Тож нехай наш рідний Кременчук продовжує чудову традицію – бути «най-най…» потужнішим, щасливим, перспективним містом під переможним, мирним небом!
Вітаємо кременчужан!
Ліна Романченко
фото з відкритих джерел
фотоколаж Ігоря Борисевича
