Життєва історія, що може підштовхнути інших.
Коли людина має безліч ідей щодо власного бізнесу – одна з них обов’язково реалізується і, можливо, стане початком розвитку підприємницької діяльності. На це вказує історія Андрія Пидорини, який нещодавно став одним з переможців грантової програми «Варто більше» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Днями ми зустрілися з ним, щоб дізнатися, як зародилася ідея стати учасником грантової програми та більше про проєкт «Аспарагус: Другий фронт», який він реалізовуватиме.
Під час розмови почули, що Андрій народився в селі Піщане. У подальшому отримав кілька вищих освіт у Кременчуцькому національному університеті ім. М.Остроградського за спеціальностями інженер-електромеханік, менеджер-економіст.
«Вже на 5-ому курсі я працював на заводі «Ампер» інженером-конструктором. А потім пішов мій кар'єрний зріст на «Полтавському ГЗК». Далі був досвід підприємця, але згодом ФОП я закрив», - розповів Пидорина.
У 2017 році чоловік став на військовий облік у Кременчуцькому військкоматі, отримав військову спеціальність та звання солдата.
«Свого часу я співпрацював з ротою охорони Кременчука. Це був кістяк майбутнього 145-ого батальйону. З Вадимом Проценком (командир батальйону територіальної оборони «Кременчук» (ТрО)) тоді співпрацювали, тренувалися. Досвід, який я там отримав, рятував мені життя рік чи півтора роки тому», - пригадує наш співрозмовник.
Адже у 2022 році чоловік пішов добровольцем на війну з росією у складі 145-го батальйону, 116-ої бригади ТрО. Був стрільцем.
«Потім була мінометна батарея, де я засвоїв практично все. Працював з бусолю (геодезичний і військовий навігаційний прилад для позиціонування гармати та керування вогню)», - пригадує колишній військовий.
І додає, що його підрозділ взимку 2022-2023 року стояв на Сумщині.
«Пережитий там досвід допоміг далі... Наприклад, на Донеччина… Після Торецька наш підрозділ поїхав у сторону Бахмута… Взагалі наша бригада охопила всі гарячі точки Донбасу», - продовжував розповідь Пидорина.
Утім у березні 2025 року, після трьох років служби, Андрій звільнився із армії. Привидом для цього стало народження третьої дитини.
Для початку – малина та часник
Після повернення до цивільного життя наш співрозмовник мав різноманітні плани щодо підприємницької діяльності. Для реалізації власних задумів спілкувався з багатьма людьми, був учасником чисельного навчання онлайн. На одному з них розповіли, як правильно подавати документи на грантові програми.
«Там був, здається, двотижневий курс по навчанню, як заповнювати грантові заявки: що хочуть від вас почути, як правильно це робити. Бо інколи у людей є гарна ідея, але вони не можуть донести її», - згадує Пидорина.
Був він також учасником програми «Поле можливостей» для фермерів. Адже того часу на батьківському городі у Піщаному на 10 сотках висадив першу, тестову партію з шести сортів малини. А організація, що проводила навчання, допомогла Андрію знайти та оплатила послуги ментора по малині та часнику (500 кг якого також посадили неподалік).
«Плюс у відкритому доступі багато спілок викладають свої лекції, звіти по вирощуванню. Вони раді зустріти нових членів, тому що це сприяє подальшому розвитку цього сектору. Ринок малини неосяжний, він величезний, бо на даний момент ми не є лідерами в експорті малини», - ділиться досвідом Пидорина.
«А чому саме малина?» - запитали ми.
«Так вирішили з дружиною, провели мозковий штурм, яка культура найбільш підходить», - почули у відповідь.
Коли родина отримала перший вражай, провела дегустацію - вибрали сорт, який будуть масштабувати, і висадили кущі на 80 сотках. До слова, хоч Андрій за освітою інженер-електромеханик, багато може розповідати, як доглядати за пагонами, як позбутися хвороб, які сорти більш врожайні тощо.
Щодо реалізації цієї ягоди, то фермер підписав меморандум з одним із закладів Кременчука, який обіцяє закуповувати малину.
«Спілка часниководів України допомагає вирощувати часник, допоможе також із реалізацією», - ділиться наш співрозмовник.
Прибуток від спаржі – у майбутньому
Андрій Пидорина не зупинився на цьому і почав думати на перспективу.
«Це доволі цікава історія, як у фільмах, коли одна подія тягне за собою іншу, одна зустріч тягне за собою другу. Коли я проходив навчання, познайомився з спаржоводом Павлом Булгаковим із Черкащини. Він мене консультував взагалі в нішевих продуктах (рослини, що популярні у вузькому сегменті споживчого ринку, ред.).
Я виносив свою ідею про малину, часник, а він мене запитав, чому не спаржа (аспарагус, ред.)?» - пригадав Андрій.
Чоловік зазначає, що це дуже гарна культура, бо, на його думку, у найближчі шість років ця культура буде розвиватися в Україні.
«Нюанс спаржі в тому, що вона довго росте. Тобто, я в 2026 році її посаджу, в 27-ому - це 5-10-15% від врожайності, у 2028-ому - половина. Лише у 2029 році вона вийде на 90-100% (в залежності від погодних умов) врожайності. З гектару спаржа дасть десь 5 тонн врожаю. На даний час вона коштує 200-300 грн/кг», - рахує фермер.
Чоловік зазначає, що ідею, яку йому «підкинув» Булгаков, виношував близько пів року.
«Я планував на полі висадити малину. Але побачив, що навколо є огороди, які люди не обробляють. Я взяв 5 городів і цього вистачило, щоб висадити ту малину, яку я хотів. Зараз у мене ділянка засаджена малиною. Однак залишилося для обробки поле півтора гектара (паї) - власність дружини. Я подумав, що це чудове рішення для вирощування спаржі. Тому що в мене вже є деяка техніка, мотоблок, навісне обладнання, є чим його обробити, будуть працівники. Ми плануємо в квітні почати висаджувати спаржу», - розповів Пидорина.
Для цього він використовуватиме грантові кошти від держави. Загалом йдеться про 1 млн 500 тис. грн. Але не вся сума надходить одразу, а, відповідно, до поданого кошторису: у перші три місяці можна використати 25% гранту, далі - за потреби. Є ще одна умова - бажано співфінансування.
«У моєму проєкті я мав внести на банківську картку 24 тис. грн, які потім можу витратити разом з грантовими. Я б не сказав, що грант простий. Утім, якщо ваша ідея буде вартою цього - вам допоможуть. Але я подавався на нього двічі. Перший раз моя пропозиція не зайшла. Я хотів займатися малиною, а для цього придбати трактор, саджанці. Мені відмовили. Подався вже під кінець року зі спаржею. Для цього не тільки надав необхідні документи, а й зібрав команду підтримки (це одна з важливих умов даного гранту)», - ділиться далі Андрій.
Він з посмішкою зазначає, що для непідготовленої людини, це виглядає доволі страшно. Проте для нього це було вже вдруге, тому не стало проблемою. Тому й не боявся захищати свій проєкт.
«Люди просто не вірять в те, що за гарну ідею їм можуть дати кошти. Але головна вимога - це, щоб ви дійсно працювали по цьому напрямку і були чесними, прозорими», - акцентує наш співрозмовник.
До слова, для реалізації свого проєтку Андрій хоче працевлаштувати двох осіб.
Утім на цьому його ідеї не закінчуються.
«На зиму я хочу поставити тепличку, в якій також люди взимку будуть працювати», - ділиться Пидорина.За його словами, у ній вирощуватимуть салат «Айсберг».
«Я моніторив ринок, яка є потреба. Цей салат - популярний продукт. Вдома люди його ще мало використовують, більше заклади, тому що він доволі свіжий, хрусткий. У даного продукту є один нюанс - погано зберігається. Тому дуже добре, коли вирощується поряд… У цьому ринку є куди розвиватися», - розповів фермер.
До слова, з Андрієм ми розмовляли й про інші його мрії та перспективи. Зокрема, про виготовлення одежі з екологічного матеріалу, наприклад, коноплі. За задумом нашого співрозмовника, до цього має додаватися відповідний сертифікат. Утім реалізувати наче просту ідею не так вже й просто. І справа не тільки у фінансах. Але, як бачимо із нашого матеріалу, втілити у життя ідеї цілком можливо, було б бажання! Тому, припустимо, що через деякий час Андрій Пидорина розповість, що і цей проєкт став для нього реальністю.
Заряджалася ідеями Олена Синтюрина
Фото Олега Булашева
Відео Катерини Майдак
