Як львівські хористи перевернули уявлення жителів Кременчука про хоровий спів.
Мабуть, до вчорашнього дня у Кременчуці ще залишалися люди, які вважали, що хоровий спів — це щось суто академічне, стримане і далеке від сучасності. Але після того, що влаштував у Палаці культури «Нафтохімік» львівський хор «Гомін», ці стереотипи розлетілися на друзки. Одразу два концерти поспіль. Два абсолютних аншлаги, коли в залі не було де яблуку впасти, а атмосфера зашкалювала від концентрації любові, драйву та щирих сліз захоплення.
Як це було? Якщо коротко — неперевершено. А якщо спробувати підібрати слова до тієї магії, то це був абсолютний культурний нокаут.
Містяни та гості нашого міста (які навіть приїхали із сусідніх областей) йшли на виступ, заінтриговані тим самим вірусним тиктоківським вайбом, а потрапили на справжнє свято української пісні, де межа між сценою та глядацьким залом зникла з перших хвилин.
Те, як артисти взаємодіють між собою, їхні теплі погляди, тонкий гумор та неймовірна харизма диригента створили абсолютне відчуття затишку. Здавалося, що ти не на офіційній події, а в колі найкращих друзів біля великого багаття, де всі свої.
Коли весь зал в один голос підхопив культові хіти, стіни «Нафтохіміка», здавалося, вібрували від потужної енергії. А фінал вечора взагалі перетворився на кінематографічний сюрприз. Знаєте ці сцени після титрів у фільмах Marvel, яких чекають лише найвідданіші фанати? З «Гомоном» вийшла схожа історія - кременчуцька публіка так просто відпускати львів’ян не збиралася.
Цей концерт довів: наше ретро 60–80-х років в аранжуванні для хору — це потужний магніт, який здатний закохати в українську культуру і молодь, і старше покоління. Це глибинна творчість, яка отримала суперсучасне, свіже дихання.
Артисти на сцені не просто професійно співали — вони відверто кайфували від кожної ноти, і цей шалений драйв миттєво передавався людям. А які в них голоси, ви не уявляєте!
Вчора Кременчук на власні очі побачив зовсім інший формат хорової культури — стильний, живий, емоційний та неймовірно близький. Виходячи із зали, глядачі повторювали: «Я хочу почути це знову!». І почути це дійсно варто.
Це треба бачити! Фоторепортаж із концерту хору «Гомін» в Кременчуці
Соломія Верба
Фото редакції
