Кременчуцька дослідниця та свободівка Ганна Капустян презентувала у Кременчуці третє видання «Пам’ять 33-го кличе молодих».
Сьогодні у Кременчуцькому професійно-технічному училищі №26 відбулася презентація третього перевидання книги нашої землячки Ганни Капустян «Пам’ять 33-го кличе молодих». Захід відбувся у рамках проведеного уроку скорботи «Наша пам’ять не згасне вічно» викладачем історії училища Катериною Павлушенко.
Учні заздалегідь підготували куточки пам’яті скорботних років, запалили свічки поруч із іконами, хлібом, горобиною. У цій атмосфері Ганна Каупстян розпочала невелику лекцію про Голодомор 1932-1933 років та свою роботу, яку тепер презентує у вигляді книги.
Основою у книзі проходять спогади про ті часи її односельчан та вихідців із її рідного села Заруддя, що на Полтавщині.
«Тут були спогади тих людей, яким було по 20-30 років на той час, і які вижили. Є і списики мартирологів – тобто, списки з прізвищ загиблих полтавців за страшного геноциду. Та окрім того, я намагалася проаналізувати, з яких часів почали відбуватися утиски українців, чому саме на Україні відбувалися найчастіші повстання – від часів кріпаччини і до донських козаків, 20-років 20 століття, чому українську інтелігенцію та силу країни намагалися знищити», - поділилася з учнями автор.
Заінтригувала Капустян і цікавим, та водночас сумним моментом, які знайшла в одному з архівів Москви, де були розшифровки телеграфних переписок Сталіна у грудні 1932 року з тогочасними українськими очільниками.
«Україна на той час конала від голоду, а він відпочивав у Сочі і переписувався зі своїми поплічниками в Україні. І от його у телеграмах просять: «Дайте хоч якусь допомогу Україні!». У цей же час Сталін відписує: «Ми розглядаємо неможливість надати Україні стільки-то пудів хліба через те, що вони недобросовісно виконують хлібопоставки», - згадує уривки з книги Г.Капустян.
Першу статтю по темі геноциду Ганна Капустян, за її словами, почала ще у 1987 році. Адже тема торкалася багато смертей знайомих їхньої родини, і рідних.
«Один очевидець розповідав, що коли закінчилась війна - він зустрічався з французами. І говорив, як вони дивувалися, що на час страшного голоду в Україні – у магазинах Парижу виставляли дешеві українські продукти з України», - розповіла Капустян далі.
Тож вказала і на основну думку книги – чому голодомор в Україні у 1932-1933 роки варто вважати перш за все геноцидом.
«Будьте агресивними у захисті своїх національних інтересів. Дана книга – це і спогади, і аналіз, і списки жертв, однак перш за все я її написала для розуміння українців чому варто бути агресивними у захисті своїх національних інтересів. Нам не допоможе ніхто. Однак підлаштовуватись далі під інші країни не варто хоча б знаючи нашу страшну історію», - підсумувала наприкінці зустрічі Г. Капустян.
Нагадаємо, до цього відбулася презентація даної книги у Полтаві.
Зауважимо, що саме цього року минають 85-і роковини Голодомору в Україні 1932-1933 років.
Ліна Романченко
