За місяць кременчужанин Богдан Любарець разом із товаришем об’їхав 10 європейських країн автостопом*. При цьому хлопець вклався у 200 євро і зумів побувати на крайній західній точці Євразії. Про те, хто в Європі привітний до автостоперів, а коли під час тріпу краще розраховувати на власні сили, мандрівник розповів «Кременчуцькій газеті».
Літні канікули і безвіз – це те, що потрібно мандрівникам, які звикли до свободи і готові автостопом підкорювати нові міста та країни, впевнений Богдан Любарець. Юнак навчається у Львові, у місцевій «політехніці», і це не перші його мандри Європою. Минулого року Богдан разом із однокласником саме так досліджував Польщу і Німеччину. А перед цим «тренувалися» в Україні.
«Перша моя поїздка автостопом була ще в 10 класі: тоді поїхав недалеко від Кременчука – в Олександрію, на футбольний матч. Потім так їздили на матчі футбольної команди «Динамо», – розповів хлопець.
З того все і почалося…
30 хвилин чистого блаженства
Цього року Богдан разом зі своїм одногрупником гайнув десятком європейських країн. Серед них Польща, Німеччина, Словаччина, Чехія, Угорщина, Франція, Португалія, Іспанія, Нідерланди та Бельгія. Занесло хлопців і на крайню західну точку Євразії – мис Рока, що в Португалії.
«Ми туди коли приїхали, з півгодини просто сиділи і дивилися на океан, що розкинувся перед нами. У цей час приїхали корейські туристи, які за 15 хвилин зробили селфі, ще 15 хвилин витратили на туалет… і поїхали далі. Ми ж там залишилися на ночівлю, зустріли дуже цікавого чоловіка, з яким проговорили до ранку», – пригадує Богдан.
І зазначає, що враження від перебування на мисі залишаться на все життя.
5 євро на літак з Португалії до Франції
А ось помандрувати Португалією хлопцям не вдалося, оскільки виявилося, що мешканці цієї країни (як і Іспанії) не дуже привітні до автостоперів. Довго шукали водіїв на автозаправках, які би погодилися їх підвезти, бо на автострадах поліція патрулює, і таких мандрівників, як вони, можуть оштрафувати. Однак одного разу підвозили хлопців і копи. І таке було.
Якось після понад чотиригодинних намагань знайти попутників у Португалії, зневірені і втомлені мандрівники побачили, що з цієї країни можна долетіти до Франції усього за 5 євро. Так Богдан дізнався, що не завжди під час поїздок ловлять попутки. Інколи шукають через інтернет дешеві квитки на автобуси, потяги, літаки. У цьому хлопці тепер теж мають досвід.
«У Францію ми прилетіли якраз, коли був фінал Чемпіонату світу з футболу. Тоді грала французька команда, і Париж перетворився на одну величезну фан-зону. Десятки, а то й сотні тисяч прихильників футболу окупували всі кафе, десь подивитися матч було нереально. Ми його не побачили. Та нам передався той дух, азарт французьких вболівальників», – ділиться хлопець.
25 ночей на місяць – просто неба
Головна річ у мандрівках туристів, які підкорювали Європу, то спальний мішок. Богдан говорить, що він потрібен навіть тоді, коли ночуєш у хостелі. Взагалі ж під час останньої поїздки у них було не більше 5 ночей під дахом. Переважно спали на пляжах чи просто неба.
«Тому ще одним обов’язковим нашим атрибутом був туристичний намет і газова міні-горілка. На ній ми готували кус-кус, різноманітні каші. Варто відзначити, що найдешевші продукти були в Польщі. Наприклад, 250 грам сиру Брі ми купували за один євро. Він смачний, а головне ситний», – пригадує кременчужанин.
2 ночі, «подаровані» землячками
Світ тісний, а та ж Європа – не така й велика. На підтвердження цього Богдан розповідає, як під час мандрівки в Порту (місто в Португалії) зустріли землячок. Більш того, українські дівчата вирішили хлопцям питання з ночівлею на найближчі дві доби: допомогли зв’язатися із жінкою, з якою познайомилися на спеціальному туристичному сайті. Саме вона прихистила наших мандрівників.
«Взагалі ж у європейців немає стереотипів, що два хлопці – то потенційні нападники чи ґвалтівники. Нас охоче підвозили на автівках 18-річні дівчата, тут жінка взяла на нічліг», – розповідає мандрівнник.
Вже опираючись на власний досвід, Богдан рекомендує туристам-автостоперам учити англійську.
«Коли знаєш іноземну мову, подорожувати цікавіше. Спілкуєшся із людьми, дізнаєшся нові історії. Англійською володіють майже всі європейці. Хіба що в Іспанії та Франції нею слабко розмовляють», – зі спостережень хлопця.
Азіє, чекай!
Щодо планів, то вони в Богдана – і далекі, і близькі. Приміром, хлопець хоче здійснити велику мандрівку Азією.
«Дорого туди лише доїхати. А ось мандрувати азійськими країнами дешево. Про це розповідають мандрівники, які там побували», – ділиться він.
Але то на майбутнє. А в найближчих планах хлопця – гайнути в Норвегію. Розбити намет на природі…
«Встаєш уранці, розчахнув намет – а там фіорди... Взагалі я вже наситився мандрівками містами – мене приваблює природа», – зізнається він.
Та це вже задумки на наступне літо, оскільки Богдан переконаний, що взимку подорожувати не дуже комфортно.
І як мати, і як мандрівниця, репортерка Кременчуцької газети не могла не поцікавитися, як кременчужанин тримає зв’язок із рідними і чи вабить його перспектива жити в Європі.
«Маму привчив користуватися Інстаграмом, вона там стежить за моїми переміщеннями», – відповідає Богдан.
А ще розповідає, що по завершенні навчання в університеті планує жити і працювати в Україні – і далі мандрувати світом.
Правило автостопера:
В Україні – на трасі, в Європі – на АЗС
Український автостоп певним чином відрізняється від закордонного. В нашій країні автостопери виїжджають за місто і шукають попутників там. У Європі ж за «голосування» на трасі можуть оштрафувати копи. Тому там мандрівники шукають водіїв, які погоджуються підвезти, на заправках чи в придорожніх кафе.
Є в Україні міста не дуже привітні до таких мандрівників. Наприклад, важко виїхати з Києва в бік Львова. Та й до самої столиці з різних українських міст попутчиків, які погодяться безкоштовно відвезти до столиці, важко знайти.
*Словничок
• Автостоп – безкоштовне пересування на попутному транспорті за згодою водія.
• Автостопер – людина, яка користується у мандрівках автостопом.
• Тріп – мандрівка.
• Фіорд – довга й вузька водна затока, переважно з високими стрімкими берегами.
Фото з приватного архіву Богдана Любарця
Олена Ліпошко
