В одну мить все обірвалося: його життя, його плани, а разом з ним спокій, щастя і радість рідних.
Тисячі квітів та вінки, море сліз на обличчях у сотень містян, плач матері, знеможена горем дружина, яка вже не реагує на нашатир, висловлювання присутніх про нездійснене бажання відмотати час назад і зробити все так, аби клята російська ракета не влучила в торговий центр «Амстор». Тоді б там не загинули люди, спогади про загиблого...
Сьогодні у Свято-Миколаївському соборі прощалися з 27-річним Євгенієм Грицаєм, який 27 червня загинув в ТЦ «Амстор», де працював у магазині «Комфі».
«Ми обов'язково з тобою ще зустрінемося і у нас будуть діти та дім. Ми будемо подорожувати світом і ловити рибу, грати в твої улюблені ігри на джойстиках, пити твій улюблений молочний коктейль обов'язково з шоколадним какао.
Гуляти з собаками рано-рано, як ти й хотів, щоб цілий день був вільний. Пити каву вранці і чай вечорами. Ти готуватимеш м'ясо, а я салат. А довкола нас бігатимуть наші діти.
Неможливо описати словами, як я люблю, неможливо підібрати слів. Та й ти сам усе знаєш.
Ти - моє світло в кінці тунелю, мій янгол. Ти був гідним чоловіком, сином, людиною, зятем та старшим братом.
Нам усім тебе дуже не вистачатиме. Але я обов'язково ще з тобою зустрінусь...», - ще до похорон написала у Фейсбуці його дружина Сабіна.
Сьогодні Сабіна не казала нічого, бо у неї просто не було сил.
Сльози горя ллються з очей Оксани - матері Євгенія. Вона каже, що він був сенсом її життя, її ангелом охоронцем, її опорою... Ключове слово - БУВ!
Журналісти нашої редакції знали Євгенія і він завжди був привітним чоловіком, завжди намагався захистити тих, кого ображали, дуже лагідно і з любов’ю відносився до матері. Він хотів допомогти зробити їй ще одну операцію на колінному суглобі.
«Маму слід поставити на ноги», - і жартома, і всерйоз казав він, згадуючи, як пройшла перша операція.
Він, працюючи у «Комфі», завжди детально розповідав покупцям про переваги тієї чи іншої покупки і багато кременчужан зверталися за консультацією саме до нього.
Сьогодні ж представники «Комфі» чомусь відмовилися від того, аби розповісти журналістам, яким вони його запам’ятали. Це їх справа і, можливо, вони згадуватимуть його в колективі та молитимуться за нього не на публіку.
«Це був мій однокласник. Ми з ним навчалися з першого класу. Можна сказати, це був мій ліпший друг з шкільних часів. Після закінчення школи зв’язок трохи втратився, але під час школи були близькими друзями... Він був дуже чуйний і коли його просили про допомогу, то він ніколи не відмовляв», - каже однокласник Євгенія Сергій Пушкаренко.
Сьогодні про допомогу в молитві за душу Євгенія під час церемонії відспівування всіх присутніх просив отець Володимир.
«Коли смерть забирає життя так миттєво, як це сталося з Євгенієм - це трагедія. Це люта, жорстка смерть. Але це перехід від земного до небесного, від тимчасового до вічного. Його душа безсмертна. Слід молитися за його душу. Навіть, хто не знає молитов, просто скажіть про себе: «Упокой, Господи, душу раба Твого Євгенія, прости йому усі гріхи, вільні і невільні, даруй йому Царство Твоє Небесне і сотвори йому вічну пам’ять», - сказав отець Володимир.
Далі отче провів обряд відспівування. Свято-Миколаївська церква не змогла вмістити всіх бажаючих попрощатися з загиблим. До закритої труни прийшли мер міста Віталій Малецький із заступниками, працівники мерії та служб міськвиконкому, друзі та колеги Євгенія, однокласники та всі ті, хто знав його і має пам’ятати та молитися за його душу.
«5 серпня буде 40 днів з дня трагедії. Тоді буде Божий суд і його душа піде або в рай, або в пекло. Молимося за нього...» - наприкінці відспівування знову зазначив отець Володимир.
Потім у церкві залишилися лише рідні Євгенія. Мати Оксана лягла на труну і довго-довго спілкувалася із сином, не стримуючи сліз. Дідусь загиблого також ридав навзрид, як і рідна сестра мати - Юлія.
Дружина Євгенія - Сабіна склонилася над труною мовчки. В неї вже не було сил плакати.
Після церкви труну повезли на Свиштовське кладовище.
«Людське життя, мов тоненька нитка, обривається, зупиняючи людину на життєвій дорозі.
27 червня трагічна смерть обірвала життя Євгенію Сергійовичу Грицаю. В одну мить все обірвалося: його життя, його плани, а разом з ним спокій, щастя і радість рідних», - саме так про загиблого сказала розпорядник похорон і розповіла про біографію Євгенія.
Народився Женя 17 вересня 1994 року в Кременчуці. Тут він закінчив школу і продовжив навчання в університеті ім.. М.Остроградського, де здобув освіту інженера-еколога.
Свою трудову діяльність розпочав ще на третьому курсі навчання і пішов працювати у магазин «Фокстрот».
Згодом Женя прийшов працювати у «Комфі», у відділ побутової техніки.
6 років свого трудового життя він віддав цьому магазину і працював там до останньої хвилини свого життя. До роботи він відносився відповідально, зарекомендував себе кваліфікованим спеціалістом, добросовісно і чесно виконував свої обов’язки.
Його цінили, поважали за професіоналізм, компетентність і відданість роботі.
Звичайно, розпорядник похорон не міг передати навіть самими теплими словами все те, що знають про Євгенія ті, хто прийшов на похорони – щирість, його співчутливість та інші чесноти, якими було оздоблено земне життя Євгенія.
Хай спокійним буде його сон, хай м’якою і теплою буде земля, яка прийняла його на вічний починок! Євгеній! Ми тебе пам’ятаємо!
Олег Булашев
Відео Олександр Попенко
