Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Вівторок, 24 Листопада 2020
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

«Адреналін. Кров кипить». Як працює жінка-водій багатотонного кар'єрного самоскида

7 листопада 2020

Загальна вага автомобіля, яким керує Олена Ніколайчук з Горішніх Плавнів, може сягати 60 т. Ще три роки тому українські жінки були позбавлені можливості працювати водіями таких транспортних засобів через перелік заборонених професій.

29-річна Олена Ніколайчук уже два роки працює водійкою кар'єрного самоскида на Біланівському гірничо-збагачувальному комбінаті групи Ferrrexpo в місті Горішні Плавні. Вона керує автомобілем, вага якого — 40 т, а максимальна вантажопідйомність у кузові — близько 30 т. Доступ до такої роботи був закритий для жінок до 2017 року — аж поки Кабінет міністрів України не скасував так званий перелік заборонених професій.

Чому вирішила сісти за кермо багатотонника, що найбільше подобається їй у її роботі та як проходить стандартний робочий день, Миколайчук розповідає у інтерв'ю НВ.

- Як прийшло усвідомлення того, що хочеться сісти за кермо чогось більшого, аніж просто легкова машина?

- Це була мрія дитинства — здати на права, сісти за кермо автомобіля. Легкового. Потім почала шукати роботу. Побачила, що одна з місцевих компаній дає оголошення про набір жінок-водійок, але на легкові авто. Я прийшла влаштовуватися. Проте так вийшло, що потім мені запропонували саме цю вакансію — водійка самоскида. Мене це зацікавило.

Коли поїхали на кар'єр на невеличку екскурсію, я закохалася. Більше не було жодних сумнівів: я не замислювалася про те, що ця робота може бути складною, небезпечною абощо. Мені просто було цікаво. Це було два роки тому, у лютому 2018-го.

- Що відчували у момент, коли вперше сіли за кермо такого авто?

- Адреналін. Кров кипіла. Емоції та враження просто не передати словами.

- Перед тим як приступити до роботи, ви проходили якесь спеціалізоване навчання?

- Коли ми тільки влаштувалися на роботу, спершу працювали на легкових авто. У багатьох дівчат були тільки права категорії В. Нам розповідали про те, які ми маємо перспективи, та готували до навчання на категорію С. Підприємство допомагало нам з цим. Потім якийсь час ми їздили на МАЗах. І паралельно цьому нас навчали працювати на тій техніці, якою ми керуємо зараз — це Bell B35D фірми Bell Trucks America, Inc.

Також нам розповідали про технічні особливості цих машин: з чого вони складаються, що де розташовується. Спершу ми вивчали теорію, а потім закріплювали знання на практиці.

- Який графік роботи маєте?

- Два дні працюю, а потім ще два — відпочиваю. Робочий день триває 12 годин, з 8 ранку і до 20:00. Також маю годинну перерву на обід. Робота полягає у тому, аби пересуватися з однієї точки в іншу. Напочатку мене лякали, що ця робота — монтонна і з часом може стати нудно. Але ні, навпаки, я тут відпочиваю, адже немає жодного емоційного напруження.

- Розкажіть про техніку безпеки: про що слід пам’ятати, коли працюєте у такій сфері?

- Це дуже важливий аспект. По-перше, ми працюємо у спецодязі зі стрічками, які відбивають світло. Також маємо каски, окуляри. Пересуваємося тільки по тих зонах, які передбачені для цього. У червоних зонах не можна ходити, адже це небезпечно.

Також у кар'єрі слід дотримуватися правил дорожного руху — і там теж є свої правила, про які необхідно пам’ятати. Наприклад, швидкісний режим. Коли під'їжджаємо на завантаження до екскаватора, обов’язково подаємо звуковий сигнал. Постійно вмикаємо ближнє світло фар, має горіти також і спеціальний маячок на авто. Також дотримуємося дистанції.

- До речі, про дистанцію: як вплинули на вашу роботу карантинні обмеження через коронавірус?

- У кабіні самоскида має право знаходитися тільки водій, сторонніх осіб туди брати заборонено. Тому фактично ми працюємо самі, а не серед людей. Тож в цьому плані мало що змінилося у наших звичних умовах роботи.

При цьому, звісно, ми дотримуємося заходів індивідуальної безпеки, як-от захисні маски у ті моменти, коли знаходимося в оточенні колег, також регулярне миття рук, дезінфекція робочого місця тощо.

- До 2017 року доступ для жінок в цю професію був закритий. Як відреагували ваші колеги-чоловіки, коли жінкам дали можливість працювати у цій сфері?

- Зараз у нашому кар'єрі працює п’ять жінок. Ми працюємо позмінно. На моїй зміні нас, жінок, троє, і ще двоє — це чоловіки. Вони підказують і допомагають нам. Жодних обмежень у спілкуванні, роботі у нас нема, ми — дружна команда.

- А як реагують оточуючі, коли ви розповідаєте, ким працюєте?

- Коли запитують, ким працюю, відповідаю, що водійка. Ну, жінок-водійок — доволі багато, тому це не дуже дивує. А от коли починаю розповідати, що я — водійка на самоскиді й працюю у кар'єрі, от тоді вже дивуються. А після цього починають ставити дуже багато запитань: а як це, а як те, як працюємо, що саме ми робимо.

Після того, як на сторінці нашої компанії опублікували відеоролик про нас [жінок, які працюють водійками кар'єрних самоскидів], ми отримали чимало коментарів та відгуків — і позитивних, і негативних.

- Що це за відгуки?

- Багато писали, що ця професія — не для жінок. Мене дуже здивувало, що більше негативних коментарів було саме від інших жінок, а не від чоловіків. Також вказували і на те, що, мовляв, це сидяча професія, від якої згодом можуть початися проблеми зі здоров’ям. Але ж у офісі — теж сидяча робота. Я працювала у офісі, тому знаю. Кожна робота — складна по-своєму. Ніщо не дається легко, ніщо не дається просто так.

- Є якісь найпоширеніші стереотипи стосовно вашої професії, які вам доводилося чути від інших людей?

- Зазвичай запитують, як працюється на такій роботі, бо вона ж для чоловіків. Так, є і стереотипи стосовно того, що для того, аби працювати з великою технікою, треба мати неабияку фізичну силу. Ну, так, сила теж трохи потрібна, але найголовніше — це мати бажання. Це просто транспорт, який має великі розміри, і все.

Також люди запитують, чи розбираюся у тому, як відремонтувати таку техніку. Насправді ж, ми приходимо, перш за все, водити. Ремонтом займаються спеціальні служби. Проте ми все ж повинні знати складові авто, аби вчасно і точно визначити, що саме з ним не так: чи-то колесо спустило, чи-то масла не вистачає, чи-то проблеми з двигуном.

- А як за кордоном, чи багато жінок там працюють з подібною технікою?

- У Австрії, наприклад, така робота популярна і серед жінок також. Там багато жінок, які керують машинами вагою у 180 т, 220 т. Але там немає жодної гендерної сегрегації — ніхто не звертає увагу на стать. Головне, аби людина добре виконувала свою роботу.

- Що найбільше подобається вам у вашій роботі?

- Мені подобається бути за кермом, керувати цим авто. У мене ніколи не буває такого, щоби я не хотіла йти на роботу. З вечора готуюся, все собі складаю і потім тільки чекаю ранку, коли вже на роботу. Від інших робіт ніколи не отримувала такого задоволення, як від цієї.

- Чи є у вас хобі або захоплення?

- Так, я люблю розвиватися у сфері жіночої краси: зачіски, манікюр тощо. Іноді роблю зачіски знайомим. Насправді після закінчення школи я пішла навчатися на перукаря, проте згодом зрозуміла, що це — не те, що хотіла би бачити своєю основною роботою. Але ця діяльність залишилася зі мною як хобі.

- Чи є якісь професійні мрії, які хотілося би реалізувати?

- Хочеться освоїти найбільшу техніку — це вантажівки вагою 220 т. Це моя мрія. Також хотілося би спробувати покерувати всіма машинами, які є у кар'єрі: бульдозери, екскаватори. Я просто відчуваю, що це — моє.

 

За матеріалами сайту «НВ Україна»

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися