А також розповів про Бейонсе, Земфіру у Білорусії і ті окремі моменти, що надихають автора пісень на майбутні композиції.
Євгеній Літвінкович приїхав до Кременчука уже далеко не вперше. Після участі у проекті «Х-фактор» його авторські пісні припали до душі публіці, і судячи з настрою публіки, кременчуцькій особливо. І варто зауважити, ще жодного виступу Літвінковіча не відбувалося у нашому місті без живої розмови із залом, гучних йому оплесків та вручення квітів від глядачів.
А перед самим виступом Євгеній повідомив, що весь вечір буде з інтимною програмою у його виконанні та відомими публіці хітами. На сцену вийшов з великою чашкою чаю. Як розповів далі, нещодавно він трохи прохолов, тож вимушений «Змочувати горло» і відразу запитав: «Кременчук, таке ж з собою є?», натякаючи, що у чашці не лише чай. І кожну пісню розбавляв його фірмовими жартами: на питання вірності, першої любові. Як завжди, не обійшлося без жартів про спокійну публіку Білорусі та навпаки - гарячий темперамент українських дівчат. Тут же зауважив, що цього року на його виступ прийшло більше звичайного чоловіків, пожартувавши, що це їх силою притягли з собою дружини та подруги.
Проте, саме хлопець років 15-ти одним з перших вийшов на сцену дарувати виконавцю квіти і прямо там прохав дати автограф у заздалегідь підготований блокнотик. Хлопці поручкалися, потім блокнотик випав і було помітно, що фанат хвилювався. Літвінковича це приємно вразило.
«Клас, я й не очікував, що ви так чекали зустрічі. Я же це класно, якщо пишеш це все, видумуєш ночами і це не даремно – у ваших серцях є відгуки», - сказав Літвінкович.
Далі виконував по черзі «Здесь и сейчас», «Стрельная птица», «Аномалия». Окремо згадував про перше кохання, Білорусію та єдину жінку, яка завжди буде на першому місці, заспівавши пісню «Молитва».
Ще артист запитав у глядачів, як би себе назвали у цей вечір дівчата. Пролунали відповіді «Принцеса», «Королева», навіть «Відьма». Але наступна композиція називалася «Мрія» і під час цієї з залу йому диригували руками, засвічували ліхтарики у формі сердець.
Кременчуцька газета поспілкувалася з Євгеном та дізналася:
- Ваші постійні хвилинки гумору між піснями – це заздалегідь продумана програма?
- Ні, найчастіше це основні жарти, які експромтом видаються, зважаючи на настрій глядача.
- У вас збільшився склад гурту?
- Навпаки, зменшився. Просто є розуміння того, що хтось перестав розвиватися і ми припинили один одного розуміти. Як кров необхідно здавати, щоб вона обновлялась, так потрібно і ворушити колектив.
– За цей рік, що у вас змінилося, звідки черпали натхнення?
- Я з’їздив у Білорусь до рідних, добре посидів з друзями і ми просто шикарно посиділи, оскільки не бачились стільки років. Я повертався додому близько 6 ранку, і побачив всі рідні місця, всі доріжки і мені так кайфово стало, що це просто не описати. Все так змінилося за той час, доки я був юним. І от тебе уже там немає, адже життя йде – і мене це також надихнуло. І я написав там пісню, яку згодом представлю публіці, але не у найближчий час.
- Концерт на Батьківщині дали?
- Лише у Мінську. Загалом же по Білорусії публіка поки що не готова бачити нові обличчя.
- Тобто, в Україні вам у рази комфортніше, ніж там?
- Мені тут особливо приємно, мене тут цінують як спеціаліста, професіонала, як хорошу людину.
- А чим публіка білоруська відрізняється від української?
- Ми не такі гарячі. Там сіли спокійно і слухають скромно. А у вас і танці, і свист, і все водночас.
- Де ще б хотіли дати концерт?
- Хочеться і в Грузію, і в Латвію, і в Польщу, щоб розрослася моя творчість.
- А які плани у майбутньому?
- Чесно, хочеться поїхати від Білорусії на Євробаченні. Я раніше брав участь від України у відборах. І от коли я у цьому році побачив, як виступав Алєксеев, я побачив себе зі сторони і подумав, а чому б і ні. Потрібно їхати у свою країну і виступати за свою країну. Тоді мені аж прикро стало, бо я би заспівав краще.
- А як щодо демократії у Білорусії, є там таке?
- Ні, звісно. У нас набагато тихші. І це є норма. В Україні інші.
- Майдан себе виправдав?
- Нічого не відбувається просто так. Людям був даний поштовх, який все одно змінить все до кращого.
- А як ви ставитеся до того, що Святослав Вакарчук балотується у Президенти?
- Зараз до влади прийшли одні шахраї. І якщо у співаків буде таких думок менше, думаю, це буде кращим варіантом.
- А хто останній надихав вас своєю музикою? Можливо, також були в когось на концертах.
- З останніх, де я отримав «вау» - це у Германії на концерті Бейонсі, і пізніше на концерті Земфіри, у Мінську були з друзями.
- А друзів у вас багато?
- Штук п’ять. Мої «штуки» найстійкіші. Адже я - скорпіон, рідко до себе підпускаю.
- А які якості необхідні для того, щоб бути другом?
- Ми не повинні один одного дратувати і ображатися один на одного. Є такі друзі, коли проходить велика розлука і є відчуття, що тієї розлуки і не було ніколи. Оце сильніше дружби.
- А дружба може пережити заздрість?
- Дуже рідко.
- А які якості мають бути у жінок, щоб вони «запала в душу»?
- Мудрість на першому плані. Далі вірність і культура – розуміння важливості правильної адекватної поведінки у взаємовідносинах.
- Що означають ваші талісмани?
- Більшість подаровані. І від колишнього продюсера, є печатка, на яку скинулися друзі ще на 18-річчя.
- А на грудях у вас – чотки?
- Ні, це звичайні кружечки.
- Тобто, в Бога ви не вірите?
- Зрештою, я християнин. Але чим більше пізнаю себе, тим дужче розумію, що Бог єдиний. І не буває такого, щоб він одним одну книгу написав, а іншим іншу. Все зв’язано. Від людського тіла і до метелика.
Ліна Романченко
Фото Кирило Воронцов
