Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Суббота, 6 Июня 2020 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Хто з Президентів найбільше допомагав хору Верьовки, чи образився глядач на пісню про Гонтарєву і як потрапити у прославлений колектив

13 февраля 2020

Ексклюзивне інтерв’ю «Кременчуцької газети» з генеральним директором, художнім керівником хору Зеновієм Корінцем.

12 лютого у Кременчуці на сцені Міського палацу культури виступав колектив Національного академічного українського народного хору України ім. Г.Верьовки.

Під час концерту глядачі побачили блискучі, масштабні постановки. А вже після виступу ми поспілкувалися з генеральним директором, художнім керівником хору. Це Зеновій Корінець. Запитання наші стосувалися, як політичних скандалів, пов’язаних з колективом, так і їх творчого життя.

- Скільки вас сьогодні приїхало до нашого міста?

- 65 осіб.

- Скільки костюмів та чобіт ви привезли з собою?

- Костюмів багато. Якщо ви порахували, сьогодні було 7 танців – це приблизно понад 150 костюмів в балеті і плюс хор, оркестр…Тобто, біля 300 костюмів.

- Готуючись до інтерв’ю, ми питали у наших глядачів, слухачів, читачів, які питання вони б хотіли вам задати. Одне з них: хто у вас наймолодшій, а хто наймудріший учасник колективу?

- У цілому у нас колектив молодий. Зовсім молоденьких немає. Наймолодші артисти тут були на сцені – 25 років, найстаршому – 52.

- Як потрапити до вас у колектив?

- Стандарти, так би мовити, формат вже є по всій державі. Коли є в нас вільні посади в штаті, то оголошується конкурс на заміщення. Тобто, навіть починаючи від клубних працівників, у музичних школах, університетах і так далі об’являється в газетах, інтернеті конкурс.

- На одну посаду скільки претендує?

- По-різному. На даний момент ми більше року нікого не брали, тому що вільного у нас нічого немає, всі штатні посади зайняті. Скоро будемо набирати в балет, бо деякі люди вже ідуть на пенсію. Балетне життя коротке – 20 років відтанцювали і все.

- Чи є родини у вашому колективі?

- Є 19 родин. Це майже 40 чоловік тісних стосунків.

- А чи є династії?

- Є і династії, звичайно, так.

- Ви державний хор, і як саме держава допомагає вам у фінансуванні?

- Держава нам допомагає стабільною заробітною платою. Майже на 100%. Правда, цього року трошки важче стало, тому що бюджет не додали. Але ми маємо змогу і змушені заробляти, ну, ми і заробляємо. У тому числі, є певна вимога від держави – певний відсоток ми повинні заробити. Ми маємо зробити план концертів. У нас на цей рік 83 концерти.

- Хто з Президентів України за час існування хору допомагав вам найбільше, і в чому були прояви цієї допомоги?

- Безпосередньо вже давно ніхто не допомагав, але, якщо казати, що колективу такого плану, як ми – національного, допомагав завжди Леонід  Данилович Кучма. Він любив мистецтво. Ми частіше спілкувалися. А потім буремні роки пішли, одна революція, потім інші речі, постійні зміни в державі, друга революція, війна… Тому, скоріш за все, ми не кажемо, що немає уваги до нас, але ж є більш важливіші речі в державі, щоб Президент приділяв увагу.

- Ми знаємо, що нещодавно завершився процес музичного документального експеримент-фільму «Хор Верьовки. Now». Стрічка має вийти у прокат у 2020 році, тобто, вже незабаром. Про що вона?

- Так. Це в цілому про історію хору. І не тільки історію хору саме, а про певні особистості хору, в цілому, про незручні якісь речі знімали, наприклад, як ми їздимо. Бо на сцені все виглядає дуже романтично, розумієте, усі кажуть, що у вас така гарна професія, але фактично ми практично завжди в дорозі. І є такі речі, як кухня, коли ми недосипаємо, коли ми просто інколи недоїдаємо, бо часу не вистачає. Інколи просто умови побутові не завжди хороші, не завжди є умови на сценах. Інколи в дорогах застаряємо. Тобто, творча історія життя колективу зсередини.

 

- Коли ми його побачимо і на якому каналі планує вийти?

- У цьому році, документальний фільм триватиме близько години, пройде в багатьох кінотеатрах України. Також фільм піде в Європу на кінематографічний фестиваль, спеціалізований, тому що це документалістика. І, звичайно, там цікаво буде, тому, що, розумієте, нам вже 77 років і непросто вижити і бути на певному рівні, на вершині музичного Олімпу 77 років. Тому що змінюються епохи, люди в цілому змінюються, смаки.

- Минулого року ви записали відеоролик, де артисти розповідали про своє ставлення до військових дій на Донбасі, закликали до вирішення конфлікту між Україною та Росією шляхом перемовин та багато ще, чого ви розповідали. Після чого частина населення вас не підтримала, частина навпаки підтримала. Вже вщухли пристрасті по цьому ролику?

- Це трішки невірна інформація. Ролик був записаний у 2014 році. Це в той момент, коли сталася проблема з Кримом, коли окупанти фактично забрали Крим. І навіть у працівників культури і Міністерства культури було прохання звернутися до своїх колег в Росії, щоб вони вплинули на Президента Путіна… Ми ж не знали, що нас чекає попереду, ви ж розумієте. Ми ж думали, що цей конфлікт якось вщухне. І дуже багато акторів розмовляли з колегами задля того. До речі, нас росіяни підтримали, дуже багато музикантів пішли проти волі, так би мовити, теперішнього політичного курсу Росії. Це вже було давно.

- Звичайно, я не можу не запитати про співи, що стосуються пані Гонтаревої (Валерія Гонтарева - колишня керівниця Національного банку України – ред). Ви розумієте, про що це. Вас за це хтось якось покарав чи навпаки, може грамоту виписали? Як у колективі поставилися до цієї пісні?

- Грамоти ніхто не давав і, зрештою, я вибачився перед пані Гонтаревою за неетичний матеріал. Він не має ніякого художнього смаку і, так би мовити, рівня художнього. Особисте рішення приймав я, тому мені незручно за це рішення. Мабуть, непотрібно в таких політичних заходах брати нам участь.

 

- Ще з «95 кварталом» щось готуєте?

- Ні, після цього ми більше нічого з ними не готували… Через такий формат ми попали в немилість. Багато людей не сприйняло це. Однак країна у нас дійсно різна, деякі бабці приходили, які вклали гроші…і бабці казали: «А що ж ви вибачаєтесь? Я останні 10 тис поклала в 2008 році у банк, на те, щоб собі на старість якось зекономити. А отримала з 8 гривень за долар 28». Тому деякі хають нас, деякі кажуть не треба було вам…

- Що чекати у цьому році вашому глядачу, крім виходу фільму і понад 80 концертів?

- Дивиться, ми стараємося зараз працювати по всій Україні і не тільки у великих містах, таких, як у вас. Стараємось доїхати до тих людей, які не можуть приїхати в велике місто… Тому наше завдання побільше познайомити людей з української культурою і не тільки конкретно етносом українським. Ми сьогодні бачили Буковину, Закарпаття, Одещину. Тобто, в нашій країні живе дуже багато людей іншої національності. Але вважають себе українцями. І, зрештою, всі українці  вважають себе толерантними людьми, тому що тут приживаються різні культури, вони вживаються. Ось таким чином ми хочемо знайомити нашу державу з різними етносами України. У нас звучить пісня від Карпат до Слобожанщини, звучать танки від Криму, тому що в нашій політиці, в нашій державі і в наших серцях Крим – це Україна, завжди залишиться. Тому підтримуємо кримсько-татарський народ. Це важливе завдання…

- Тобто, вас слід очікувати не лише у великих містах, а і у невеличких райцентрах?

- Так, хочемо. Наприклад, сьогодні ми приїхали до вас з однією програмою, а через пів року приїхати з іншої патріотичною програмою. Десь такого ґатунку, як до Дня Покрови, Дня Козацтва. Неможливо в одній програмі за 2 години все поєднати. Просто не вистачає фізичного часу.

 

 

Олег Булашев

Фото і відео Олександр Попенко

 

 

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться