У рамках першого туру YAKTAK завітав до нашого міста.
Вчора у Міському палаці культури Кременчука пройшов концерт молодого українського виконавця YAKTAK. Перед виступом співак поспілкувався із кременчуцькими журналістами.
- Це ваш перший благодійний тур. Скільки часу ви до нього готувались?
- Ого, для підготовки, це не знаю. На перший тур готувався вдома. Камеру включав, знімав щось. І дотепер щось змінюємо, максимально якось прогресувати намагаємось.
- Скільки все-таки по часу це вийшло?
- Ну тижнів два десь.
- Перед Кременчуком скільки у вас вже було концертів?
- Так, це наш перший тур і ми його ведемо десь з 30 квітня. Дали вже десь близько 60 концертів. Це за два місяці.
- Як ви вибираєте міста, куди ви їдете? Бо там і Козятин, там і Чортків, і Дніпро, і Івано-Франківськ. Тобто, міста різні по розмірах, за кількістю населення.
- Робимо все по логістиці. У травні об'їздили всю західну Україну. Тепер до сходу. Є і Київ, і великі міста, і обласні центри. Намагаємося їхати всюди, бо дуже багато нас зараз їздять Україною лише 12 місцями: найбільші міста і обласні центри. Ми стараємося їхати всюди.
- Як зустрічають люди?
- Сьогодні побачено. Дуже гаряче і душевно.
- Серед тих міст, в яких ви вже побували, яке найбільше сподобалось?
- Прям одного немає. Кожен концерт якийсь особливий по-своєму. Таким був в Києві. У червні з такими концертами були в Кривому Розі і в Коломиї. У Коломиї там була фан-зона. Там прямо на стіни лізли.
- Тоді Ярослав Карпук хай нам розкаже, чому у нього сценічне імя YAKTAK? Бо люди запитують «Як так?», що це?
- Прикольно, бачить, люди дізнаються. Чотко. Чому YAKTAK? Ми хз командою думали, що в 2023 році буде просто Ярослав Карпук, але це не сама стильна історія. Тож придумали YAKTAK. І це має для нас сенс, але хай це залишиться в команді, так. І тепер ми працюємо під псевдонімом YAKTAK.
- У вас був дует разом з KOLA. Чи продовжуєте ви досі з нею спілкування?
- Так, ми продовжуємо спілкування з багатьма артистами, з тими,з ким робили дуети, з KOLA також. Вона до мене на концерт приходила, я до неї на концерт приходив. Співали разом. Кльово.
- З кимось, окрім KOLA, ви ще познайомилися із шоу-бізнесу?
- Із шоу-бізнесу прям? Боже, як все серйозно. Та не знаю, я не вважаю себе супер-бізнесовим якимось виконавцем. У мене своя тусовка, своя двіжуха. Просто всі, заради кого я роблю музику, це мої глядачі, які підуть сьогодні на концерт, і ради них я тут.
- Ви були на конкурсі «Голос. Діти» і там були в команді DZIDZIO. З ним ви підтримуєте зв'язки?
- Ні, не підтримую. Після «Голосу» в хороших стосунках залишились, але не спілкуємось.
- Я подивилась, у вас було дуже багато різних фестивалів, конкурсів, були різноманітні нагороди. Яка ось серед цих нагород вам найбільше запам'яталася?
- Немає жодної, вони всі якісь такі особливі: кожна по-своєму важлива, бо ж це був досвід. Треба було їздити по цих концертах, по себе заявляти, якось знайомитися з якимись людьми. Ну, було по-різному. Бувало таке, що там куча гран-прі, багато перемог, але бувало таке, що і взагалі не приходив, відсівали. Але це мене якось загартовувало і давало таке бажання, щоб довести всім, щоб я зможу.
- Бабуся була вашию викладачкою музики, так?
- Взагалі, я з маленького смт (селище міського типу, авт.), і вчили співати мене дідусь з бабусею. Ніяких вокальних тренерів я не мав, тому саме вони мені "привили" любов у музики.
- Зараз вони вам щось підказують?
- Звісно.
- Що саме?
- Прям такого немає, оскільки це вже більш молодіжна двіжуха, але завжди я показую їм пісні перед випуском, і вони завжди кажуть свою думку, подобаються їм, чи не подобаються, якось так.
- Ваше рідне село знаходиться в поліських лісах. А вас примушували збирати в лісі чорницю?
- Ні, ніколи.
- А самі збирали?
- У нас дуже багато різних ягід у дворі росло: смородини, порічок. Ми їх збирали. Допомагати треба було. Але як не хотіли з братом збирати – то примушували.
- Зараз, коли гастролі, чи вдається вирватися у рідні місця - хоч на деньок?
- Ні, я вже давно не був, дуже давно. І не знаю, коли будем. Зараз щодня в іншому місці.
- Тоді що, як відпочиваєте все ж таки?
- Поки що ніяк не відпочиваю.
- Чи допомагаєте ви якось нашим захисникам?
- Так, як ми їздимо турами по різних містах України і Європи, то було б не правильним якось не допомогти нашим захисникам. Ми не робимо з себе великих волонтерів, не афішуємо роботу, але вже зібрали на два автомобілі відіслали. На третій теж майже назбирали. Також на амуніцію. Рації на фронт надсилали.
- У 2019 році в одному з інтерв’ю ви сказали: «Увага дівчат мене не втомлює», а зараз вона втомлює чи не втомлює?
- Не втомлює. Принаймні, як мені буде років 50, тоді може і буде втомлювати, або навіть не знаю. А зараз всі супер активні хлопці і намагаємось щось досягнути, тому ми супер відкриті.
- Побажання нашим містянам?
- Чекаю всіх на концерті. Підписуйся на YAKTAK в Ютубі, в Інстаграмі і в Тік-Тоці. Там хороша музика. Тому дякую вам і чекаю на гарячий концерт.
Читайте Такої ягідки Кременчук ще не бачив: сотні глядачів із YAKTAK заспівали хором про порічку
Олена Ліпошко
Фото Віктора Гриценка
