Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Пятница, 18 Сентября 2020 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

За кермом тролейбуса: про дві дороги, романтичні зустрічі та карантинні пригоди

25 августа 2020

Невигадані історії кременчуцьких водіїв тролейбусів і кондуктора.

Близько 40 тролейбусів виходять щодня на маршрути Кременчука, тисячі містян користуються послугами електротранспорту. Забезпечують його роботу працівники Кременчуцького тролейбусного управління (КТУ) ім. Л.Я. Левітана. Чимало пасажирів, які їздять «рогатими» щодня, знають в обличчя кондукторів та водіїв і навіть вітаються з ними. Історії чотирьох із них пропонує Кременчуцька газета.

«Найважче було адаптуватися до нового колективу»

Цей хлопець відомий багатьом кременчужанам. Хто хоч раз був у нього на рейсі, відмічають його сумлінне ставлення до роботи. Вже декілька років працює кондуктором тролейбуса Богуслав Ільницький і має лише позитивні відгуки. Хоча зізнається, що попервах було ой як важко.

«Найважче було адаптуватися до нового колективу. Пам’ятаю, коли стажувався, було холодно. Вийшов на ЗІЛ (марка тролейбуса – авт.), і колега показувала, як треба «обілечувати» пасажирів. Це було найбільш вражаючим, коли приступив до практичної частини роботи», – розповів хлопець.

Є у Богуслава історія, яку він згадує найчастіше. Трапилась вона в листопаді минулого року.

«Хтось хотів викрасти телефон у пасажира. А інший це помітив і почав бити на сполох. Обурились і ті, хто їхав поруч. Далі почалася бійка. Коли я все почув, а потім побачив, то викликав поліцію. Патрульні приїхали через декілька хвилин і втрутилася у ситуацію», – пригадує Богуслав.

Але попри все йому подобається працювати кондуктором, хлопець не хоче змінювати місце роботи, навіть рекомендує цю професію кременчужанам. А пасажирів просить із розумінням ставитися до того, що працівники КТУ працюють згідно з інструкцією, а не самі видумують правила перевезень.

«Головне, що позаду – повний салон пасажирів»

Водійка Алла Горбаченко говорить, що стати керманичкою тролейбуса було спонтанним рішенням. Утім ця робота знайома їй з дитинства – водіями в КТУ працювали батьки жінки у 1986 році. Пригадує, що спочатку кермувала власним автомобілем, працювала водієм фур, а потім вирішила спробувати себе на електротранспорті. Має 7 років водійського стажу.

«Думала, що буде складніше, але в КТУ зустріли тепло. У групі, де навчалася, було дві дівчини, ми і зараз працюємо водійками. Бувало різне: і страшно було, і штанги падали», – розповідає жінка.

Порівнює роботу на звичайному автотранспорті і на електричному.

«На автомобілі – одна дорога, а тут – одна внизу, а друга в повітрі. А головне, що позаду – повний салон людей, це велика відповідальність. Тяжко зараз працювати, коли діють обмеження перевезення пасажирів під час карантину – є черги на зупинках», – зазначає Алла.

А взагалі ж водійка бажає всім пасажирам одного: побільше терпіння і взаєморозуміння.

«Маршрутники нас взагалі за транспорт не вважають»

Історія знайомства водіїв тролейбуса Оксани і Руслана Зубатенків може стати початком якогось роману чи зав’язкою кіносеріалу. У 1996 році молода кременчужанка, яка працювала кранівницею на заводі, побачила оголошення про набір у групу водіїв тролейбусів. І вирішила змінити життя. 20-річний хлопець Руслан після армії теж вирішив працювати на електротранспорті. Так і зустрілися вони у групі, де навчали на водіїв тролейбуса.

Відтоді Оксана і Руслан – разом і в житті, і на роботі. Оксана кермує тролейбусами на маршрутах №2, 5, а Руслан – на №3Б.

«У нас місто маленьке, нерідко під час робочого дня пересікаємось на лініях», – зазначає чоловік.

І вже є традиція в цій родині: увечері обговорювати робочі моменти, різні ситуації. Оксана розповідає, що зараз змінилися умови роботи водіїв тролейбусів – тепер нові машини.

«Інший графік роботи, інші враження. Нові тролейбуси – це не ті «ЗІУшечки», на яких починала я працювати», – згадує Оксана.

Проте говорить, що зараз стало важче працювати з іншими учасниками дорожнього руху, приміром, тими ж водіями маршруток.

«Маршрутники нас взагалі за транспорт не вважають, раніше і машин було менше. Зараз можуть і з зупинки не випустити», – слова водійки.

Траплялося Оксані й викликати «швидку» пасажирам. А ось конфліктів під час рейсів не бувало.

«У мене кондуктором працює ввічлива жінка, тож у нас в салоні все спокійно. Особисто для мене важливо, хто працює кондуктором. Вона неконфліктна людина, я – теж. Тож все в нас добре!» – розповідає Оксана.

З водійської кабіни вона встигає помічати постійних пасажирів. Дехто вже вітається, дякує після поїздки. Щодо фінансових питань жінка говорить, що зараз, працюючи на звичайному тролейбусі, отримує 8-10 тис грн зарплати щомісяця.

«Всі ми люди різні, але хотілось би побажати і нам, працівникам КТУ, і пасажирам терпіння, а також з розумінням ставитися один до одного», – побажання Оксани Забутенко.

Руслан Зубатенко говорить, що їхні діти продовжувати тролейбусну династію поки що не збираються.

«Самі мають робити свій вибір у професії», – вважає він.

Його ж побажання, аби пасажири ставилися до рухомого складу дбайливо.

«Зараз наш транспорт влаштовує і водіїв, і пасажирів. Багато моїх знайомих перейшли з водіїв маршрутки на тролейбус», – зазначає чоловік.

До речі, у КТУ зараз – три родинні пари водіїв тролейбусів: окрім чоловіків і дружин, є батько і син. Кілька сімейних екіпажів: чоловік – водій, дружина – кондукторка.

Б’ють кондукторів, псують тролейбуси – не всі пасажири миряться з обмеженнями адаптивного карантину

Із введенням адаптивного карантину у Кременчуці побільшало конфліктних ситуацій на комунальному транспорті. Є люди, які з розумінням ставляться до обмежень, що діють зараз, а є ті, хто бурхливо реагують і висловлюють агресію. Траплялися випадки побиття працівників Кременчуцького тролейбусного управління під час виконання трудових обов’язків, пошкодження тролейбусів. У ситуації нерідко втручаються правоохоронці.

«У Кременчуці під час карантину важче стало працювати і кондукторам, і водіям тролейбусів. Адже пасажири не завжди з розумінням ставляться до обмежень перевезення людей. А також до того, що необхідно одягати маски. Треба сказати, що кременчужани розділились на два табори. Одні розуміють, що це потрібно, що це рятує їх життя, інші – чомусь агресивно ставляться до вимог кондуктора чи водія щодо дотримання обмежень в рамках адаптивного карантину. Тож ображають кондукторів, вважаючи, що то їх особисті вимоги», – розповіла Світлана Кісільова, начальниця служби руху КТУ.

Траплялись випадки, що кондукторів били за вимогу одягти маску чи через те, що вони не пускали до салону більше людей, ніж є сидячих місць.

«У нас є молодий хлопець-кондуктор. Вимагаючи від пасажира-пільговика оплатити за проїзд (під час адаптивного карантину у Кременчуці пільгові перевезення діють з 10.00 до 15.00 години, згідно з рішенням міськвиконкому – ред.), отримав удар в око. У хлопця травма, і в нас за цим випадком було розслідування щодо нещасного випадку на підприємстві під час виконання трудових обов’язків», – розповіла жінка.

А зовсім нещодавно один із пасажирів, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, розбив скло через те, що кондукторка не пустила його у тролейбус, оскільки чоловік був «понаднормовим» – 36-тим. Як наслідок, після того випадку тролейбус довго простояв: доки йшло розслідування, придбавали та встановлювали скло.

«Я дуже прошу всіх кременчужан вирішувати конфліктні ситуації словами. У нас також був випадок, коли кондукторку автобуса на Раківці побили милицею в салоні за те, що не взяла пасажира понад норму. Людина вимушена піти на лікарняний», – слова Кісільової.

До відділу поліції Кременчука з початку дії карантину теж надходить чимало звернень щодо конфліктних ситуацій, що виникають між кондукторами КТУ та пасажирами. Про це говорить Анна Васенко, прес-офіцерка відділу поліції Кременчука.

«Найбільш поширеніші випадки, коли кондуктори роблять зауваження щодо того чи іншого порушення карантинних обмежень, і це викликає агресію у людей. Трапляється, що на місце події прибуває наряд патрульної поліції, проводять перевірку. Часто конфлікт врегульовують на місці. Працівники КТУ вимушені звертатися до правоохоронців, адже не завжди самі можуть справитися в тій чи іншій ситуації», – зазначила вона.

 

Світлана Павленко

Фото Олександра Попенка

 

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться