Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Воскресенье, 15 Сентября 2019 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Залізнична історія Кременчука: там, де шумлять потяги

7 сентября 2019

Як у нашому місті створювали залізницю та будували станції.

У великих та малих містах всі дороги ведуть… на вокзал. Скільки зустрічей і розтавань, усмішок та сліз, неймовірних пригод зберігають у своїй пам’яті перон та стіни вокзалів. Кременчуцька газета зазирнула в минуле і дізналася історію створення залізниці та будівництва станцій у нашому місті.

Як усе починалося
Залізнична історія Кременчука починається у 1860 році. Саме тоді прийняли рішення про будівництво залізниці, яка могла би зв'язати Москву та Харків з портами на Чорному морі. А вже через 10 років, у 1870-му, Кременчук включили в систему залізних доріг Росії. І лицьовим фасадом до Ярмаркової площі (на території теперішньої вул. Ярмаркової) звели будівлю пасажирського вокзалу І класу. За словами директорки Кременчуцького краєзнавчого музею Алли Гайшинської, місто тоді було велике, відповідно і залізничну станцію будували габаритною.

«Вокзал 1-го класу зазвичай двоповерховий. У нашому місті був значний рух пасажирів, тож і отримали такий подарунок», – розповіла Гайшинська.

Того ж року розпочався рух поїздів лінією Полтава-Кременчук.

А ще через деякий час, після будівництва інших залізничних напрямків, наше місто зв’язали прямим залізничним зв’язком із центральними районами країни, балтійськими і чорноморськими портами.

«Світла, охайна, доволі простора будівля вокзалу справляє враження, особливо після казармоподібного Київського вокзалу», – написано у путівнику Дніпром на початку XX століття.

На ці цитати посилається у своїх дослідженнях кандидат мистецтвознавства, автор книг про історію міста Алла Лушакова.

Вона також наводить слова академіка Петра Семенова-Тян-Шанського, який, підкреслюючи важливість залізниці для Кременчука, писав: «Маючи надзвичайно вигідне місце розташування біля річки Дніпро та двох залізничних магістралей, місто Кременчук за своїм налюдненням і торгівельно-промисловим розвитком набув величезного значення, поступаючись у цьому серед інших міст Лівобережжя лише Харкову».

Як відбудовували зруйноване

Під час Другої Світової війни левову частку Кременчука зруйнували.

Одним із перших у місті почали відновлювати залізничний вокзал. На допомогу будівельникам прийшли городяни. За словами Алли Гайшинської, на руїнах працювали добровольці, які вишукували цеглинки, де тільки могли.

«Знайти у руїнах, очистити і принести на привокзальну площу 100 цеглин – це було на кшталт громадянського обов’язку для дорослих», – розповіла директорка музею.

До кінця 1945 року кам'яні роботи майже завершили. І вже 6 листопада 1946 року відбулося урочисте відкриття будівлі вокзалу. Нова споруда повторювала план і розміри довоєнної, але оздоблення фасадів та внутрішнє планування істотно змінилися.

Привокзальний сквер

Одразу після будівництва кременчуцького пасажирського вокзалу І класу перед ним з'явився й невеликий скверик.

Через зелену зону до будівля вокзалу вела широка алея, яка розпочиналася декоративною конструкцією. Тут встановили аркоподібний вхід із парою ліхтарів пообіч, накритих зверху двосхилим дашком, що захищав від дощу та вітру.

За радянських часів сквер на привокзальній площі поновлювали після руйнівних наслідків Другої світової війни. Так, у 1947 році на суботнику робітники залізничного вузла засипали ями та висаджували дерева. Згодом на площі встановили пам’ятник Леніну і Сталіну, який простояв до 1956 року. А вже через два роки розпочалася реконструкція площі. Тоді виклали бруківку, облаштували тротуари, зовнішнє освітлення, вхідні сходи до будівлі вокзалу, гранітний парапет. Перед парапетом розмістили фонтан, який відділяв площу від проїжджої частини. З часом басейн фонтану стали використовувати під квітник.

У 2005 році площу реконструювали. Висадили нові рослини, встановили лави та ліхтарі.

Залізнична станція у Крюкові

Одночасно зі спорудженням лівобережної ділянки Південної залізничної дороги велося й будівництво її правобережної частини від Одеси до Крюкова. А біля зведеного у 1869 році приміщення вокзалу ІІ класу станції «Крюків-на-Дніпрі» закрасувалася й привокзальна площа. Довкола станції також виник промисловий вузол – спорудили шпалопросочувальний завод та залізнодорожні майстерні. Тут Харківсько-Миколаївська залізниця пролягала неподалік вул. Херсонської (нині Івана Приходька). Як розповіла директорка краєзнавчого музею Алла Гайшинська, колія проходила через старе єврейське кладовище, тому деякі пасажири, щоб не проїжджати через нього, сходили раніше і далі йшли пішки.

26 березня 1872 року, після початку експлуатації залізничного мосту через Дніпро, запрацювала з’єднуюча гілка між Кременчуком і Крюковом. У роки Другої світової війни будівля вокзалу збереглася, однак, на жаль, частково згоріла у 2002 році.

Історія кременчуцької залізниці в датах

1870 р. – Заклали залізничний міст через Дніпро.

1870 р. – Розпочався рух поїздів по лінії Полтава — Кременчук.

12 грудня 1905 року під час загального страйку залізничників робітники захопили станцію, депо, відбулися страйки у вагонних майстернях.

1918 р. – У складі дивізії Української народної республіки на Кременчуцький вокзал приїжджає Володимир Сосюра (український письменник).

У травні 1920 року під час боротьби з білополяками у будівлі вокзалу знаходилися органи управління Південно-Західним фронтом.

29 травня 1920 року до Кременчука прибув Йосип Сталін. Його квартира знаходилася на вул. Київській (нині вул. Перемоги), а робочий кабінет – у будівлі вокзалу.

У 1943 році будівлю залізничного вокзалу зруйнували.

6 листопада 1946 урочисто відкрили знов зведену будівлю вокзалу.

2005 р. – Південна залізниця Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» провела реконструкцію будівлі вокзалу.

Місце, де переплітаються долі

Хтось зустрічається, хтось розлучається, знаходить і втрачає… Стіни залізничного вокзалу бачили чимало життєвих трагедій та моментів щастя.

Кілька цікавих історій розповіла нам Любов Власенко – колишня чергова з видачі довідок на залізничному вокзалі у Кременчуці.

Із вокзальної скарбнички:

1. Лежачу жінку з Білорусі возили лікуватися до Миколи Касьяна (український лікар, костоправ, родоначальник мануальної терапії – авт.). Вона щоразу бажала, щоб пані Любов була на зміні: вважала, що так їй пощастить.

Через кілька років відвідувань лікаря хвора вже приїхала на своїх ногах. Жінка написала вдячність столичному керівництву на адресу працівниці Кременчуцької залізниці.

2. Із нічного потяга Харків-Одеса вночі вийшла літня пані та темношкірий молодик. Вони разом почали гучно співати пісню «Ти ж мене підманула». На спів прибула міліція, але на прохання пасажирів «артистам» дозволили завершити веселу імпровізацію.

3. Вночі багато собак із околиць збіглися на вокзал, де їх підгодовували. Один песик приходив і лягав під двері довідкової, чекав, допоки його відведуть у буфет і пригостять пиріжком. Але сам він його не їв, а здобиччю обов’язково ділився із подругою.

4. Розповіла пані Любов і чуттєву історію про чоловіка без визначеного місця проживання. Він, маючи дві вищі освіти, свого часу втратив роботу і бомжував. На вокзалі чоловік декламував вірші Пушкіна. А одного разу напився гальмівної рідини, і врятувати його не вдалося.

 

Тетяна Красельникова за матеріалами книг «Кременчуччина у XIX на початку XX ст. Історичний нарис» Л.І.Євселевський; «Смарагдові шати Кременчука: історія міста в парках і скверах» Н.В.Музиченко, І.М.Соколова; «Вулицями старого Кременчука» А.М.Лушакова, Л.І.Євселевський.
Фото з фондів Кременчуцького краєзнавчого музею, особистого архіву Ірини Федько та інтернету.

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию
Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться