«Для мене допомога діткам – це найбільше задоволення у житті! Що може бути прекрасніше тих щасливих вдячних оченят!».
«Кременчуцький радикал Дмитро Кавунник вже багато років займається благодійністю. Не для слави, а для душі. Молодий чоловік опікує солдат, регулярно возячи продукти та необхідні речі до зони АТО. Але й дітки без уваги не залишаються. Дмитра знають в усіх дитячих будинках Кременчука, та за його межами .
Вже за традицією, щомісяця , а той частіше , Кавунник возить допомогу малечі. « З нетерпінням чекаю дня, коли побачу малюків. Вони теж вже чекають на мене» - з посмішкою говорить Дмитро.
«Для мене допомога діткам – це найбільше задоволення у житті! Що може бути прекрасніше тих щасливих вдячних оченят!» - говорить Дмитро. « На мою думку, чужих дітей не буває! Наші діти – це майбутні громадяни нашої країни. Особливої любові потребує саме малеча, яка залишилась без родини. Деякі з них пережили багато неприємностей, до того як потрапили до дитячого будинку « Жива Перлина», де я буваю частим гостем».
«Брудний посуд та одяг, незрозуміле смердюче ганчір’я, давненько не мита підлога… Це малесенький перелік того, в яких умовах жили ці діти… Невже це такі умови, в яких повинні проживати дітки? Невже маля, яке ще навіть не почало жити, гідне такого? Закон України «Про охорону дитинства» ст. 8 говорить: «Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку». Зрозуміло, що дітям краще проживати зі своїми батьками, та це якщо вони їм потрібні» - з жахом розповідає молодий радикал.
«Переважна більшість дітей - це малеча, у батьків яких не вистачає фінансів щоб утримувати своїх дітей, або взагалі відсутня робота. Це також дітки, рідня яких поводиться асоціально (алкоголь, бродячий спосіб життя). Історії більшості вихованців дуже сумні. У деяких дітей опаленням являлося вогнище, яке вони розпалювали прямо посеред будинку. Замість вікон – оббитті клейонкою отвори… У деяких не було навіть місця, де спати…. А деякі діти блукали разом зі своїми алкозалежними батьками від хати до хати. Зрозуміло точно, що зараз в дитячому будинку їм набагато краще!Я з жахом уявляю собі всі ці картини! Тому ці діточки мені , не побоюсь цього слова, рідні!» - підкреслив Дмитро Кавунник.
«Найбільше моє бажання, щоб в Україні не страждала малеча. І я буду робити для цього все, що від мене залежить!».
На правах рекламы
