У звичайному тролейбусі працює зовсім не звичайна жінка. Галина Мишковська дарує людям любов, позитив та щиру посмішку.
«Ми раді вітати Вас у нашому тролейбусі! Проходьте на вільні місця.» - такими словами вона вітає тих, хто заходить до тролейбусу. На свята вона вітає своїх пасажирів, а у звичайні дні запрошує сплатити за проїзд фразою: «Чи є бажаючі придбати квиток?». До слова сказати, квиток пані Галина продає завжди з посмішкою.
Вона не втомлюється попереджати кременчужан та гостей міста про кожну зупинку, не лінується сказати добре слово та побажати гарного дня.
Якщо ви досі не зустріли Галину Мишковську у тролейбусі та не знайомі з нею особисто, вас познайомить з цією позитивною людиною «Кременчуцька газета».
Отже, ми говоримо з кондуктором Кременчуцького тролейбусного депо, кондуктором, яка дійсно любить свою роботу та людей, що її оточують.
- Ви розмовляєте щирою українською мовою. Звідки ви родом?
- Я народилася у Львівській області у селі Нижня Яблунька. Якби ви тільки бачили, як у нас там гарно!
- Як сталося, що ви опинилися у Кременчуці?
- Все дуже просто. Я навчалася у Львівському поліграфічному училищі і мене направили до Кременчука на практику. Так я тут і залишилася. Пропрацювала у друкарні більше ніж 2 роки, а потім за станом здоров’я змушена була піти.
- Тобто робота кондуктором для вас це швидше необхідність, ніж прагнення?
- Я не прагнула працювати кондуктором, але так склалося в житті і я тому рада. Я змінила не одне місце роботи, але повернулася до нашого Кременчуцького тролейбусного депо. У нас дуже хороший колектив, дуже хороші керівники. А люди у Кременчуці дуже добрі та працьовиті.
- Як вам вдається бути такою привітною та усміхненою 8 годин робочого часу?
- Це все завдяки людям. Мені дуже приємно бачити, як люди реагують на добро. Більшість просто посміхається у відповідь, а іноді і цукеркою пригостять. Знаєте, буває так, що привітаєш людину добрим словом, а у неї сльози на очах блищать. У нас дуже інтелігентні та чемні пенсіонери. Взагалі більшість пасажирів привітні.
- Чи траплялися неприємні моменти у роботі?
- Не скажу, що зовсім неприємні, але ось нещодавно якийсь чоловік зробив мені зауваження за те, що я розмовляю українською мовою. Я навіть відповісти йому не встигла, як за мене вступилися самі ж пасажири та поставили його на місце. Ми ж в Україні живемо, якою ж ще мовою я маю розмовляти? Мене так виховали батьки, і я сама маю тверде переконання, що людина має дарувати добро і любов тим, хто її оточує. Певно тому я і не втомлююся робити добро людям. Вони у відповідь дають значно більше позитиву.
Побачити Галину Мишковську за роботою дуже легко. Не погребуйте скористатись послугами КТУ та просто сядьте у тролейбус , що курсує за маршрутом №1, тим паче, що на вас чекатиме привітне слово, заряд позитиву на весь день та, без перебільшення, європейська якість обслуговування.
