Від вагонобудування до бджільництва.
Сьогодні, 19 серпня, в Україні відзначають День пасічника. Професійне свято бджолярів встановили 1997 року Указом Президента України, аби підтримати працівників галузі. Україна є одним із провідних виробників меду у світі, а бджільництвом займаються тисячі українських родин.
Є пасічники й серед працівників ПАТ «КВБЗ». Один із них — провідний економіст півскатно-візкового цеху Станіслав Сухомінський. На підприємство він прийшов у 2010 році. Починав інженером з планування, а сім років тому став провідним економістом. За плечима чоловіка — економічна та технічна освіта, а його робочі будні вже 16 років пов’язані з цифрами, планами й розрахунками.
Проте у вільний від роботи час Станіслав поринає у зовсім інший світ — світ бджіл. Разом із батьком Юрієм Петровичем він займається бджільництвом у селі неподалік Світловодська. Сімейна пасіка дісталася їм у спадок від діда Петра. Нині вона налічує 30 бджолосімей.
«Я ще малим хлопцем допомагав дідусеві на пасіці, але тоді, звісно, не міг усього зрозуміти й запам’ятати», — розповідає Станіслав.
Згодом чоловікові довелося вже серйозно вивчати бджільництво: читати спеціальну літературу, переглядати навчальні відео, радитися з досвідченими пасічниками та перевіряти знання на практиці. Каже, що універсальної інструкції у цій справі немає — світ бджіл живе за власними правилами, а завдання людини — ставитися до комах із повагою, вдячністю та обережністю.
У господарстві Сухомінських — лише карпатська порода бджіл. Вона відома лагідною вдачею, доброю зимостійкістю та здатністю працювати навіть за прохолоднішої погоди.
Пасіку не кочують. Бджолам вистачає медоносів навколо: акації, соняшнику та різнотрав’я. Мед переважно залишають для власних потреб, а якщо рік урожайний, надлишки продають друзям і знайомим.
«Найважливіше не сприймати бджіл як домашніх тварин. Усі вони дикі, немає свійських. Просто люди навчилися брати у них надлишок меду. Важливо постійно стежити, щоб у вулику не почалося так зване перенаселення, і нова бджолосім’я не полетіла Бог знає куди», — пояснює пасічник.
Робота на пасіці триває протягом усього року. Взимку ремонтують і виготовляють вулики, готують рамки та обладнання. Із кінця травня до початку вересня триває активний медозбір та відкачування меду. Окрема увага — підготовці бджіл до зими та боротьбі з паразитичним кліщем, який може призвести до загибелі сімей.
Однією з проблем для пасічників залишається використання фермерами несертифікованих отрутохімікатів без попередження власників пасік. У Сухомінських уже траплялися випадки масової загибелі бджіл.
«Зранку приходиш на пасіку, а там — тиша. Загинули всі льотні бджоли, які забезпечують збір меду», — згадує Станіслав.
Цьогорічний медовий сезон, за його словами, значно кращий за минулорічний. Окрім меду, на пасіці отримують прополіс, віск, пилок та іншу продукцію бджільництва.
Станіслав зазначає, що мед не варто сприймати як «чарівну пігулку», яка миттєво покращує самопочуття. На його думку, користь продуктів бджільництва найбільш відчутна у поєднанні зі збалансованим харчуванням та постійним, помірним вживанням.
У житті Станіслава Сухомінського поєдналися два, на перший погляд, зовсім різні світи. В одному — виробничі плани, економічні розрахунки та цифри. В іншому — дерев’яні вулики, запах воску, соняшникові поля та невтомні бджоли. І там, і там потрібні точність, відповідальність, наполегливість та вміння працювати на результат.
За матеріалами ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»
