Вічна пам'ять воїну!
Сьогодні в стінах МПК зібралися десятки людей, щоб провести в останній шлях людину, яка віддала своє життя за Україну — Віталія Хіоніна. Він загинув, захищаючи нашу країну від агресії росії, і сьогодні його родина, друзі, товариші та всі, хто знав його, віддали йому останню шану.
Віталій Рудольфович Хіонін, 1989 року народження, був родом з Кременчука. Він навчався у школі №9, працював будівельником, але коли настав час, став на захист своєї Батьківщини.
"Займав посаду розвідник радіотелефоніст. Загинув 18 березня 2025 року виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Тихе Чугуївського району Харківської області", - розповів військовослужбовець із позивним «Лиман».
Про Віталія згадують з теплом і болем. Чоловік його рідної сестри - Олексій, який був також його кумом, згадує Віталія як людину щиру та добру, з великим серцем, відкритою душею, завжди готову допомогти.
За його словами 9 грудня 2024 року Віталія мобілізували, і він опинився на передовій.
"Я знав його з 11 років. Дуже хороший хлопець. Не думали, що так усе закінчиться. Але це дуже велике горе. Реально дуже велике горе. Він навіть, можна сказати, не пожив. Дітей у нього ще не було...", - розповідає Олексій і додає, що спершу Віталія відправили на навчання, де він був 2 місяці, а 14 лютого він знаходився на позиціях.
"У березні, не пам'ятаю точно, якого числа, оголосили, що він офіційно зник безвісти. Це було в неділю, я пам'ятаю. В наступну неділю вже повідомили, що він офіційно загинув. І коли його привезли в морг, у висновку сказали, що 18 березня він вже був загиблим. Не добіг 300 метрів до позиції... Накрили...", - каже Олексій, підкреслюючи, що важко повірити, що його більше немає.
Віталій був людиною, яка ніколи не стояла на місці. Він любив різноманіття, завжди мав чим зайнятися. Він був душею компанії, мав здатність підтримувати людей і дарувати їм віру в краще.
"Дуже щира людина, коли до нього не звернешся, завжди приїде і допоможе... допомагав завжди, ніколи не відмовляв. Шкода. Будемо у скорботі довго", – ділиться друг загиблого Героя Віталій.
Сьогодні присутні згадували не просто солдата, а людину, яка прожила своє життя з великою відданістю — своїй родині, друзям і, головне, своїй Батьківщині.
Віталій залишиться в серцях і в пам'яті тих, хто його любив і поважав. Його відвага, доброта і мужність надихатимуть нас завжди
Поховали Героя на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Співчуття рідним та близьким!
Валерія Макряшина
Фото Ігоря Борисевича
