Що за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни.
13 листопада, в православному календарі день пам’яті святого святителя Івана Златоустого, архієпископа Царгородського. Святий Іван Златоустий народився близько 347 року в Антіохії Сирійській — одному з найбільших культурних центрів Східної Римської імперії. Його батько Секунд був високим військовим начальником, однак помер невдовзі після народження сина. Вихованням Івана займалася його мати Антуса — благочестива, високоосвічена й доброчесна жінка, яка значною мірою визначила духовний напрям життя майбутнього святителя.
Навчався Іван у найкращих риторичних школах Антіохії. Його наставником був знаменитий софіст Ліваній, який відзначав винятковий талант свого учня й навіть жалкував, що Іван “не стане язичницьким ритором, а буде відданий християнам”.
Після хрещення Іван вступив до духовної школи й став учнем єпископа Мелетія Антіохійського. З часом він вирішив присвятити себе аскетичному життю. У двадцятип’ятирічному віці майбутній святитель вирушив до сирійської пустелі, де протягом шести років жив у суворому подвизі, молитовному мовчанні та пості. Саме тут формується його глибоке духовне бачення й літературний стиль, що надалі прославиться в усьому християнському світі.
Через ослаблення здоров’я він змушений був повернутися до Антіохії, де прийняв дияконське рукоположення (381 року), а згодом — священницьке (386 року).
Період антіохійського служіння став “золотим” у розвитку таланту Івана-проповідника. Саме тоді його прозвали Хрисостомом — “Златоустим”, тобто таким, чиє слово сяє мудрістю, силою та чистотою. 398 року, всупереч його власному небажанню, Івана Златоустого призвали до столиці імперії — Константинополя (Царгорода) та поставили архієпископом.
Принциповість Івана, його непримиренність до розкоші й беззаконня викликали невдоволення при дворі. Особливо різко проти нього налаштувалася імператриця Євдоксія, яка вважала себе особисто ображеною його проповідями проти марнославства.
До конфлікту долучилися й церковні противники Златоуста, насамперед александрійський патріарх Феофіл.
403 року був скликаний неправедний “Дубовий собор”, де супротивники домоглися усунення Івана з кафедри. Його вигнали, але народ у Константинополі піднявся на захист свого пастиря. Розлючена стихія, що супроводжувала вигнання (землетрус), змусила імператрицю повернути святителя.
Проте друге вигнання не забарилося. 404 року Івана знову вислали — цього разу вже остаточно.
Святителя відправили спершу до Віфінії, потім до вірменського міста Кукуз. Іван мужньо переносив всі страждання, продовжуючи листуватися з паствою, втішати й зміцнювати віру християн.
Згодом влада вирішила заслати його ще далі — до Пітіунта на Чорноморському узбережжі. Дорога туди стала смертельною: виснажений, хворий, Іван Златоуст помер 14 вересня 407 року в місті Комани Понтійські.
Прикмети 13 листопада
-
Випав сніг — лежатиме довго, це перший справжній «зимовий покрив».
-
Замерзла земля 13 листопада — зима буде рання й міцна.
-
Сильний вітер 13 листопада — до заметільної зими.
Що не можна робити
За народною традицією вважалося недоречним цього дня приймати будь-які подарунки як оплату чи подяку за виконану роботу, адже святитель Іван Златоуст був прикладом цілковитої безкорисливості, і всі його справи мали суто благодійний характер.
Що можна робити
У день вшанування святителя Івана Златоуста віряни традиційно звертаються до нього з молитвами про успіх у навчанні, полегшення й зцілення тяжких недуг, звільнення від нужди та захист від несправедливості, просячи також викриття й покарання тих, хто живе підкупом і обманом. У давнину ж саме на Златоуста намагалися планувати далекі справи й подорожі, бо вважалося, що поїздка, розпочата цього дня, буде безпечною та вдалою.
За матеріалами джерела
