До Міжнародного дня жертв Нацизму та фашистських концтаборів.
11 квітня світ відзначає Міжнародний день в'язнів та жертв фашистських концтаборів. Відомо, що у Кременчуці у роки Другої світової війни було закатовано майже 97 тисяч чоловік. Про це нам розповів відомий краєзнавець Євген Бергер.
"11 квітня - знаменна дата, день визволення в'язнів фашистів концтаборів. Саме в цей день американці звільнили концтабір Бухенвальд, в якому загинули сотні тисяч чоловік.
У полоні завжди були трагедії, особливо, під час Другої світової війни. Справа в тому, що в результаті помилок радянського керівництва, перебіг війни починався невдало для Червоної армії та для Радянського Союзу, через що у полон потрапляло чимало солдат", - розповідає краєзнавець.
Так, за перші шість місяців до полону потрапило понад декілька мільйонів чоловік. Німці не знали, що робити з такою масою, як їх прогодувати.
Крім того, як СРСР не підписав у Лізі нації Конвенцію про гуманне відношення до військовополонених, тому німецьке керівництво "вмило руки" і ставилось недбало до долі військовополонених.
Після того, як восени 1941 року в полон потрапив Південно-Західний фронт під Лохвицею, в оточенні опинилися 600 тисяч чоловік, тобто, шість армій.
Тож в Хоролі, Пирятині, Кременчуці і Лубнах були створені концентраційні табори військовополонених. Тільки в нашому місті діяло шість таких концтаборів, які знаходилися на теперішньому місці Меморіалу "Вічно Живим".
Жахи і вбивства у концтаборах
Отож, загалом у нашій місцевості діяли шість концтаборів: п'ять у Кременчуці, один у Крюкові. Один з них розташовувався на місці Меморіалу "Вічно Живим" - на території колишнього 12 батальйону.
"Умови перебування тут були жахливими. Ну, по-перше, за пів року в полон потрапило 3,5 тис військовополонених. Прогодувати таку чисельність проблематично навіть для своєї армії, а тим паче для полонених. Радянський уряд не підписав конвенцію в Лізі Націй про гуманне відношення до полонених. Тому німці "умили руки". Якщо вони поводилися з повагою, скажімо, до голландців, бельгійців, інших народів на захоплених територіях, то до слов’ян ставилися зі зневагою, вважали їх не до чоловіками. Тож умови були жахливими. Щорічно тут вмирало від 200 до 300 чоловік. Гинули від голоду, цинги, дизентерії і подібних хвороб", - продовжує Є.Бергер далі.
Умови тут були жахливі. Харчування: 200 г баланди, також 200 г ерзац-хліба, а також непосильні фізичні роботи на відбудові Крюківського мосту. Щодня від хвороб, непосильної праці, знущання вмирали 200-300 чоловік.
Їх на підводах виводили на Піщану гору і там закатовували.
"Ну треба що сказати? З червня 1941 року не відпускали з полону українців, а також прибалтійців. Цим скористалися чимало українських і прибалтійських полонених.
Були такі випадки: приходить жінка з коржиком до колючого дроту, і на першому поверсі просить передати якомусь із чоловіків кошик з продуктами: сметану, мед, яйця.
Але таких щасливчиків було дуже і дуже мало. Особливою жорстокістю відзначався лікар концтабору Орленд. Одного разу у грудні він викликав на плац 21-полоненого, колись військових лікарів єврейської національності.
Наказав їм вирити яму, налити туди нечистот із вбиральні, скупатися, а потім наказав їх розстріляти їх", - сказав краєзнавець.
Така була невесела доля військовополонених, у тому числі і полонених у Кременчуці, які добудовували Корюківський міст.
Унікальність Меморіалу та Синиці-Верховського
У чому унікальність Меморіалу? Це єдиний пам'ятник у світі, присвячений трагедії полону, окрім концтаборів. Скажімо, в Бухенвальді, у Освенцимі є пам'ятники жертвам полону. А поза таборами – це єдиний пам'ятник.
Центральна фігура – військового лікаря Шиліна. Він потрапив у полон під Градизьком. Мав такий авторитет, що виходячи за зону, там встановив майже свою владу. Готував групу людей, щоб прийти в Чорний ліс до партизанів. Гестапо заарештувало його і привезло його до Кременчука. Тут він ще й устиг передати дружині-синові прощального листа. Його прохання було виконане. Він наче тут був розстріляний, як активний підпільний діяч. За даними офіційної статистики, в концентраційних таборах загинуло 97 тисяч військовополонених.
Синиця-Верховський, що врятував 800 військовополонених
Під час окупації у місті був бургомістром ОУНівець Синиця-Верховський. Це була порядна, сердечна людина. Він рятував сотні євреїв. Головний лікар першої лікарні, Константинович, обходив концтабори, забирав полонених під виглядом тифозних. А німці тифу боялися, як вогню. Синиця-Верховський робив їм документи зі слов’янськими прізвищами та ініціалами і там допомагав тікати.
Разом із Константиновичем їм вдалося врятувати близько 800 військовополонених. А також просив священникам давати дітям християнські імена і вішати хрестики. А також рятував десятки єврейських дітей, за що був розстріляний німцями. Але його прізвище вказане на пам'ятнику в Парку Мира, на стелі праведників Миру. Це прізвище також увіковічено в Ізраїльському музеї, як праведник Миру.
Будинок Гестапо та концентраційних таборів
Також недавно ми перебували біля кременчуцького старовинного будинку, історія побудови якого датується 1912 роком. Тут колись дислокувався 12-й артилерійський батальйон.
"Був цей батальйон на кінній тязі. Тут був поряд офіцерський парк, а також стайні для коней.
А згодом це був будинок військового відомства. У 1941 році тут діяло Гестапо – особливий слідчий і каральний орган нацистської Німеччини), а також охорона таборів", - розповідає краєзнавець.
Окрім цього, розташовувалася тут і бухгалтерія таборів.
"Головним бухгалтером Лахно, який жив на Чередниках. Він також сприяв звільненню людей за допомогою золотих і срібних обручок", - говорить Є.Бергер.
Уже після війни була військова частина, був військово-будівельний загін.
Потім тут була рота зв'язку. Це був будинок, де жили сім'ї військовослужбовців, А зараз, як, мабуть, проживають їхні нащадки. Ось це така історія цієї будівлі.
Поруч із будинком був концтабір - бараки, які знаходяться в полоні без усяких з рушниці, але місць не вистачало. Багато полонених прямо сиділи на подвір'ї і в морози, і замерзали від голоду і холоду. Це була трагедія, яку неможливо писати словами.
Зараз на місці концтаборів знаходиться стадіон. Стадіон політехнік запущений, і почались там цивільні будівлі.
Детальніше - дивіться у відео вище.
Олег Булашев
Ліна Романченко
Відео Ігоря Борисевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
