Пряма мова.
Кременчуцька газета продовжує серію пізнавальних відео про наше місто від кременчуцького краєзнавця, колишнього викладача філософії КрНУ Євгена Дмитровича Бергера. Сьогодні ми говоримо про одну з родзинок нашого міста, розташовану на вулиці Соборній, де колись були торгові ряди і життя було взагалі іншим, але не менш цікавим, ніж зараз - про сквер імені Олега Бабаєва. Отож, слухаємо Євгена Дмитровича.
"Місто Кременчук був відомий в усій імперії як торгове місто. Професор Яцман писав, що Кременчук в релізації лісу, солі, хліба може "тягатися" з Одесою. На цьому місці, де ми стоїмо, були колись торгові ряди купця першої гільдії Файдиша. Це був справжній гастрономічний палац", - почав Бергер.
Крім торгових рядів Файдиша, на цій вулиці були такі магазини, як мануфактура Володаря Кукузіна, булочна Паддєрьогіна, продуктові магазини Кабакчі, бакалія Міщенка, кавбасний магазин Німца Зейпта, кондитерський Силаєва.
А тепер про те, як писали наші гості про торгівлю нашого місця. Читаємо спогади француза Рама:
"Торгівля кременчуцька, безпечно, перевищує київську. У лавках багато товарів і в місті більший прилив іноземців. Тут враховується 800 торговців, а якщо включити і лавки ремісників, то всього близько трьох тисяч. Ще один іноземець писав: сюди можна віддати чимало своїх збережень. Якусь дюфу, якусь ладрю, продають в банці помаду ціною одного вола.
В іншому вуглі – декілька важливих "музеїв", так сказати, газетноміське спостереження над голландським і пармським сиром. Французське шампанське вино приваблює також їх жадібну цікавість. Сюди привозять органи, грають ларчики і карети в 6 тисяч рублів. Тут зустрічають вас покриті красними фресками бухарці. Потім ще одне чудо Ізраїлю – всі в чорних одягах, запрошують вас увійти в їхні лавки", - зі спогадів Рама.
Були підвали, дуже-дуже глибокі, де зберігалися товари, так як холодильників не було. Далі, де знаходиться асфальт, під час ремонтних робіт тут теж виявили підвали під цими тротуарами. Були підвали, де були овочі, фрукти, а також різні кондитерські вироби. Якщо копнути, то ці підвали можна знайти по потребі.
Кременчук був зруйнованим на всі 7%. Тут були руїни, були руїни до 50-х років. Коли розчищали, вже нічого не будували, а розбили сквер. А підвали засипали, щоб не було сховищ для кримінальних елементів.
Сама ж вулиця була ширшою за теперішній сквер.
Тут свого роду був пасаж. Люди ходили, був винний відділ, був кондитерський відділ, гастрономічний. Стояв адміністратор, до нього підходили, питали, де ще можна купити. Це була висока культура обслуговування. Тобто, пасаж був однією забудовою.
"Під час вириття ескаватором, за радянських часів у 50-х роках, тут знайшли своєрідний скарб. Так, у одному з місць неподалік скверу, був глибокий підвал під назвою "Метро" в народі. Відвідувачів там зустрічав єврейський оркестр, акордеон, кларнет і скрипка. А коли значно пізніше стали вирішувати, що робити з цим будинком, був знайдений скарб. Ескаваторщиця взяла його додому, поділилася секретом зі своїм подругою.
Проте якщо про секрет знають двоє, це вже не таємниця. Весь скарб був конфіскований" - додає краєзнавець.
Пам'ятник Воїну-визволителю
А далі ми пішли на територію, яка є другою чергою скверу Бабаєва. На цьому місці до війни була типографія, а також друкарня, де працювало близько 300 людей. Під час війни ця забудова була знищена. 29 вересня 2003 року під час воня Кременчука бійців зводу лейтенанта Горішвілі підняв прапор визнання над нашим рідним містом.
"А яка ж історія цього пам'ятника? У Південно-Східній Азії на Карійському півострі знаходиться країна Корея. Після зрум у Японії вона була поділена на дві частини, по 38 паралелі. При владі залишилися комуністи, у південній частині утворилася . СРСР з перших днів став готувати північно-корейську армію для анексії Південно-Корейської території. І 25 червня 50-го року, по команді Кремля, північно-корейські війська почали наступ на Південь країни. Як і почався наступ корейських військ, на цьому місці з'явилася графічна мапа, де щодня червоною стрічкою показано працювання військ північної Кореї на південь. До вересня майже вся територія Південної Кореї була окупована півшокорейською армією. На допомогу Південній Кореї прийшли війська ООН, в основному американські, і почали контнаступ. Як і почався контнаступ, мапа зникла, з'явився чотирикутний паркан, а через нього пам'ятник Воїну-визволитию, спершу це була гіпсова форма. Згодом постамент був модернізований.
Як події розвивалися далі на Корейському півострові? У грудні 50-го року американські війська були в сільних кілометрах від китайського кордону. На допомогу північним корейцям прийшли так звані китайські добровольці, чим 71 мільйон, і потіснили американські південно-корейські війська. До тих з 8-ї паралелі. Два роки тривала опозиційна війна. Зі смертю Сталіна війна припинилася. Тобто, підписано перемир'я, але не мир. Тобто, Північ і Південь знаходяться досі в стані війни. Південна Корея – одна з найбільш перпективних країн у світі. Славиться виглядом телевізорів, кібернетиками, електронікою. А Північна – це саме злиденна країна, зате хизується ядерною зброєю", - підсумував краєзнавець.
А ось як виглядав сквер у 1970- 1980-хх роках:
Пам'ятник Вернадському
І остання - третя черга скверу - місце пам'ятника академіку Вернадському, якого вважають Ломоносовим ХХ століття.
Це був хто? Геолог, хімік, філософ, засновник напрямків геохімії, біохімії, радіології, а також вчення про атмосферу. Це був перший Президент академіки України при академіку Скоропадському. Кременчужани можуть пишатися, що академік Вернадський працював в нашому місті в кінці ХХ століття, у 1990-91 році. Читають спогади про Кременчук:
"Приїхав у Кременчук вчора зранку – більша частина дня пройшли на виїзді. Так що о 4-ій годині я міг відправитися на екскурсію на монумент кам’яногранітної скелі".
Загалом Кременчук краще Полтави, живіший і навіть, скоріш за все, багатолюдніший. Місто має велика кам’яні брили, веде їх розробку і ними торгує.
Кременчук- портове місто, Дніпро та залізнична дороги роблять його все більше центром.
Полтава падає, Кременчук росте і напевно, недалеко той час, коли повітове місто стає губернією.
Міста падають як історичні особистості і ненароком втрачаються ті міста, які колись були головними центрами Гетьманщини – Батурин – село, Чигирин – повітове містечко, а тепер черга і Полтави.
Зате нові міста Кременчук і Харків ростуть і нові центри формуються. Більша культурність Кременчука дається взнаки- тут книжних магазинів набагато більше, ніж у Полтавіі», - писав науковець.
У Кременчуці і в повіті Вернадський відвідав такі міста, як Градизьк, Максимівку, Омельник, Запсілля, Солоницю, Попівку, Манжелію, Кобилячок, Демидівку, Кохнівку, Обознівку, Рублівкц, Миколаєвку, Ламане, Броварки, Маламівку, Устимівку, Потоки, Крюків. Та, грубо кажучи, всю теперішню кременчуцьку громаду, район.
Об'їхав усі села повіту, зібрав 567 зразків грунтів і теж 6 зразків гірських порід.
Щодо даного пам'ятника - його вважають проявом студентської магії. Так, перед іспитами або перед важливими контрольними, сюди приходять студенти та учні.
"З ним потрібно "поговорити" і шанобливо попрохати про успішну здачу.
Перед іспитом книжку під подушку класти, взуття п'ятачок. Або ще приходять, так сказати, просять допомоги Володимира Івановича, щоб скласти іспити", - підсумовує краєзнавець.
Екскурсія з Євгеном Бергером: як у Кременчуці з’явилася залізниця і тунелі
Екскурсія з Євгеном Бергером: чим цікавий непримітний одноповерховий будинок на вулиці Покровській
Ліна Романченко
Відео Максима Полтавця
