У місті досі залишився своєрідний архітектурний портрет, який є впізнаваним пам’ятником талановитому земляку.
Мазуленко Федір Михайлович народився у Кременчуці 14 лютого 1882 р. У 1901 р. закінчив Кременчуцьке залізничне училище. Переїхав до Харкова услід за батьками. Фахові знання здобув під керівництвом О.Дмитрієва. З 1915 по 1918 р. працював старшим техніком-архітектором в архітектурному відділі Південної залізниці.
У 1930-ті роки працював інженером об’єднання “Союзтранспроект", входив до Товариства сучасних архітекторів України. Автор проектів дво- і чотириквартирних будинків робітничого селища «Червоний Жовтень» поблизу Харкова (1925 р.), багатьох шкіл, Клубу залізничників у Полтаві (1930 р.).
22.10.1937 був заарештований та обвинувачений за ст. 54-10 ч. 1 (контрреволюційна агітація). В чому полягала ця агітація? Виявилося, що Мазуленко якось сказав: «Раніше ми працювали, щоб жити, а тепер живемо, щоб працювати». Хтось із його занадто пильних колег написав донос “куди треба” …
Розстріляний 17 січня 1938 року в Харкові згідно з вироком Харківської "трійки" при УНКВС. Місце поховання невідоме. Реабілітований 05.04.1957 р.
У 1925-1927 роках у Крюкові-на-Дніпрі Федір Михайлович Мазуленко звів свою найвідомішу будівлю – Клуб імені І.Ф. Котлова, один з перших робітничих клубів в Україні. Керував будівництвом Іван Олександрович Вовк. На будівельні та опоряджувальні роботи було витрачено 400 тисяч карбованців. Це єдина в Кременчуці будівля у стилі українського архітектурного модерну. Стелі та стіни клубу також були розписані з використанням елементів української народної архітектури.
Стиль українського архітектурного модерну (УАМ) був розповсюджений скрізь, де постійно мешкали українці. В основі УАМ лежать народні традиції хатнього та церковного будівництва і досягнення української професійної архітектури, перш за все барокової.
Урочисте відкриття клубу відбулося 1 травня 1927 року.
На початку липня 1941 року активісти клубу створили агітбригаду, яка відразу направилася на фронт, а в будинку клубу розташувалися евакогоспіталі №№1339 та 1340.
Під час окупації нацисти влаштували в клубі госпіталь для своїх вояків, а після його передислокації – стайню. Після визволення Крюкова ремонт приміщень клубу здійснювався силами робітників вагонного заводу. І вже через рік, у листопаді 1944 р., відновили роботу перші гуртки.
У 1957 р. провели капітальний ремонт клубу, в 1974 р. за проектом кременчуцького архітектора А. Д. Вишинського була здійснена реконструкція будівлі, в ході якої інтер’єри зазнали змін, але зовнішній вигляд пам’ятки практично не змінився.
З часу відкриття клуб імені І.Ф. Котлова (нині Палац культури і творчості) був і залишається центром змістовного відпочинку, естетичного і художнього виховання не лише працівників Крюківського вагонобудівного заводу, але й усіх мешканців правобережної частини Кременчука. У Крюкові навряд чи знайдеться людина, життя якої не було б тим чи іншим чином пов’язане з цією прекрасною спорудою.
Фотографії Ф.М. Мазуленка у музеї, на жаль, нема. Але його архітектурний шедевр став своєрідним портретом і дуже впізнаваним пам’ятником нашому талановитому земляку.
З 2022 року провулок Андрія Головка має назву «Провулок Федора Мазуленка» (Рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання 12 серпня 2022 року).
За матеріалами
очільниці Кременчуцького краєзнавчого музею А. Гайшинської
