Кременчук відразу вразив своїми краєвидами, які хотілось стати й малювати.
Сьогодні в Кременчуцькому краєзнавчому музеї розпочинає роботу виставка акварелі талановитої харківської художниці, учасниці численних всеукраїнських та міжнародних виставок і пленерів Ольги Буяджи під назвою «Вчора Сьогодні Завтра».
Як розповіла сама мисткиня перед відкриттям виставки, з нашим містом її доля пов’язала саме під час повномасштабної війни. Родина переїхала до нашого міста як вимушені переселенці.
«Перед війною, саме на Новий рік та січень ми зробили балкон в нашій харківській квартирі ремонт – з видом на поля. Як виявилось, саме на ті поля, з яких йшов ворог. На цьому балконі ми зробили дуже велике скло, для того, щоб можна було якось там сидіти, каву пити. Зараз там пити каву дуже страшно. Тому я тут. Нас запросили друзі, ми приїхали сюди на початку, щоб зрозуміти – чим це все закінчиться. Тут було багато вільного часу, оскільки підприємство, де я була дизайнеркою, закрилось. І тому я почала малювати. Фарби я взяла з собою», – пригадує Ольга Буяджи.
Зараз працює викладачкою дистанційно у Харківському фаховому коледжі технологій та дизайну.
Пригадує, що Кременчук відразу вразив своїми краєвидами, які хотілось стати й малювати. Але найулюбленіші місця – то берег Кременчуцького моря в околицях села Нагірне, що під Світловодськом. А ось Пивиху вважає перенавантаженою туристами.
«Нагірне мене надихає найбільше. Пивиха – вона розкручена та туристична. Там дуже багато людей і там затишку ще пошукати треба. А в Нагірному нікого немає, тому я популяризую саме Нагірне», – її слова.
Всі роботи на цій виставці виконані аквареллю. Неодноразово від художників можна почути, що це складна техніка. А ось Ольга Буяджи бачить не складність, а цікавість у роботі – коли вода і фарба ведуть художника, задають акценти.
Саме для роботи з аквареллю вона скрізь купує спеціальний папір. Навіть у закордонних подорожах із нею завжди рюкзак і тубус для паперу.
«Із різних країн, з різних міст я привожу фарби, папір. Коли я їду кудись, я вертаюся з рулончиком, бо тут такого немає. Всі оці країни, де ми були, так, ми були з рюкзачком, але поряд був тубус з папером, який я потім провозила через митницю. Бо моя колекція – це не лише акварель, це колекція різних матеріалів, різних виробників фарб, різного паперу. Тут папір французький, італійський, український, з Литви дуже багато», – розповіла жінка.
Говорить, що не рахувала, але за плечима понад 10 закордонних мандрівок. Із усіх привозила не лише нові емоції й враження, а й роботи, виконані в техніці акварель.
Про складність у роботі мисткині говорили й на відкритті цієї виставки. До речі, це перша персональна виставка Ольги Буяджи в Кременчуцькому краєзнавчому музеї.
Минулого року була персональна виставка «З пензлем в руках та іскрою в серці» у бібліотеці, а позаминулого року – там же виставка «Магія акварелі».
Акварель, акварель, акварель – незмінна супутниця мисткині. Вона і сама не відкидає цього. Пригадує, що книгу, по якій навчалась цієї техніки, довелось відксерити на чорно-білому ксероксі. Так і навчалась.
Говорить, що не вміє малювати по фотографіях. Тому взимку якось доводиться тяжко. Але з приходом весни – краса. Бере все необхідне і йде на набережну Кременчука чи Світловодська.
У її розповідях про Кременчуцьке водосховище стільки захоплення. Говорить, що нагадує справжнє море, хоч і не солона вода. Природу Кременчуччини порівнює з кримськими краєвидами. І вся ця краса народжується в її картинах.
Не можна не згадати, що на відкриття виставки прийшли відомі художниці з Кременчука Тетяна Шуляк і Інна Моісеєнко. Розповідали про Ольгу Буяджи не лише як про талановиту колегу, а як про чудову людину. Відомо, знайомі давно, і пов’язала їх саме творчість.
Побувавши на відкритті виставки розумієш, що творчість має велику силу – вона здатна лікувати серце, загоювати тривогу і давати натхнення жити далі. І навіть тоді, коли довкола темрява, кольори акварелі нагадують нам: світло завжди поруч.
Виставка працює з 9:00 до 16:30 без обідньої перерви.
Вихідні дні: понеділок, вівторок.
Вхід безкоштовний. Довідки за тел. 3-91-05.
Олена Ліпошко
Фото авторки
