Вічна пам'ять!
Сьогодні, у Міському палаці культури, місто попрощалося з Гнізділовим Віталієм Васильовичем – героєм, який загинув, захищаючи територіальну цілісність України.
Віталій Васильович народився 2 січня 1979 року в селі Піщане Кременчуцького району. Він був вірним сином, люблячим батьком чотирьох дітей та відданим захисником Батьківщини. Свою військову службу розпочав ще в АТО, пройшов Іловайське оточення, був досвідченим військовим та справжнім воїном духу і тіла. З 2023 року знову став на захист України, виконуючи бойові завдання на Донеччині. На жаль, 29 травня 2024 року Віталій загинув, захищаючи рідну землю.
За словами офіцера цивільно-військового співробітництва Віталія Іванчикова, Гнізділов Віталій Васильович народився 2 січня 1979 року в селі Піщане Кременчуцького району. Жив у селі Садки, був розлучений, він офіційного шлюбу мав дітей – двох синів і доньку. Батьки Віталія померли, але залишилася колишня дружина, з якою він підтримував дружні стосунки, піклуючись про дітей.
Віталій був справжнім військовим і людиною слова. Його друг Євген розповів:
«Це мій друг. Ми з дитинства зростали на одному районі, спортом займалися... Дуже позитивний завжди, спорт любив. Життєрадісна така людина, дуже сильна характером і фізично сильний він був. Він в армії служив ВДВ і коли в 2014 році розпочалася (війна-авт) - він добровольцем пішов...З перших днів на війні...».
Євген згадує, що для Віталія захист України був не просто обов’язком, а покликанням і справою всього життя. Навіть після поранення, отриманого раніше, Віталій повернувся до служби у 2023 році та знову став на захист Батьківщини. Він завжди був воїном у прямому сенсі слова – мужнім, відданим і готовим діяти там, де це було необхідно.
«Він - воїн, весь час він був воїн, і коли таке сталося, він у перших рядах пішов — це його поклик, це його справа життя», — зазначає друг Віталія.
Кум захисника Олег розповідає, що у Віталія було троє дітей, а якщо враховувати старшу доньку, то четверо. Він був у АТО ще у 2014 році та потрапив у Іловайське оточення. Віталій був досвідченим військовим і сильною людиною, не боявся брати на себе відповідальність і вдруге пішов на фронт, не залишившись удома. Понад рік він вважався зниклим безвісти, спершу не було точної інформації про місце його загибелі. Загинув він не один, разом із кількома іншими військовими.
Знайома родини Віталія, Юлія, розповіла, що добре знала його через спільну роботу з його колишньою дружиною.
За її словами, він був досвідченим військовим — завжди був прикладом мужності для своїх дітей і для інших, не боявся захищати не лише рідних, а й усіх, хто потребував допомоги.
«Захисники завжди є прикладом для своїх дітей, і Віталій не боявся захищати не лише своїх, а й інших. Це велика мужність — триматися там, це вимагає багато сил, а люди, які дійсно там знаходяться, - вони витривалі... Я б їх назвала кіборгами, чесно», - каже Юлія.
Як розповідає жінка, більше року колишня дружина Віталія не знала, де він перебуває. Він загинув 29 травня 2024 року під час бойового завдання, а тіло було повернуто додому лише після репатріації та проведення експертизи в червні.
В очах присутніх сьогодні стояли гіркі сльози, адже кожен проводжав Віталія з важким серцем і глибокою скорботою.
Відспівали Героя у Свято-Миколаївському соборі, а поховають його на Свіштовському кладовищі у секторі почесних поховань.
Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!
Валерія Макряшина
Фото редакції
