Над Дніпром на набережній Кременчука лунали пророчі рядки Тараса Шевченка.
Сьогодні у Кременчуці вшанували пам'ять Великого Кобзаря українського народу – Тараса Григоровича Шевченка.
Уже традиційно захід провели біля пам’ятника на березі Дніпра. Кременчужанам нагадали, що Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року, а помер 10 березня 1861 року. За час свого короткого життя (47 років) 24 років був кріпаком, 10 років – на засланні і лише 13 років мав вільного життя. Та як сам поет говорив, що «жив, як собака на прив’язі». Він був різним: міг сміятися, жартувати, бути душею компанії, а потім усамітнюватися, блукати зі своїми думками. Тож не дивно, що його твори – то не просто поезія, а «Код українського народу».
Про це нагадали кременчужанам, а на підтвердження директор Міського палацу культури Сергій Ситник прочитав один з найпотужніших, пророчих поем Великого Кобзаря – «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм, в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє».
Рядки написані більше століття тому ріжуть слух і викликають бурю емоцій і в сьогодення.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого.
Волі! волі!
Братерства братнього!
Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли Великих слов велику силу,
Та й більш нічого.
Кричите,
Що бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!
Після цієї поезії кременчужани поклали квіти до підніжжя пам’ятника Тараса Шевченка. Так склалось, що дати смерті і народження в нього тісно пов’язані. Тож дехто клав парне число квітів, вшановуючи пам'ять, а дехто – непарне, як вітання з 206-річницею з Дня народження Пророка.
Світлана Павленко
Фото Олександра Попенка
