Фоторепортаж.
Сьогодні у Кременчуці вшановували День пам'яті про тих, хто загинув під час Голодомору на території України у 1932-1933 роках. Так, як і в Кременчуці, подібні акції влаштовувалися по всіх містах країни, адже геноцид заторкнув усі тодішні села на території Української СРР та Кубані.
Якщо протягом 1932 р. голодом замордували сотні тисяч людей, то в 1933 р. лік ішов на мільйони. Однак і в 1932, і в 1933 рр. в Україні й на Кубані, на відміну від інших регіонів СРСР, де від голоду також загинуло чимало людей, голод визнали актом геноциду, оскільки він був навмисне спрямований проти української нації як такої. Кількість людей, які загинули від голоду, оцінюються деякими істориками в 3,941 млн у сільській місцевості.
Наврядче хоч якусь українську родину оминув Голодомор. У соцмережах сьогодні кременчужани описували історії своїх родин, перекази від бабусь та дідусів: про біль, розпач та фізичний голод, який заставав їх, коли ті були ще дітьми. Який передчасно забирав близьких, який мордував усіх: від малого до великого. В живих залишається все менше очевидців тих страшних подій, однак кількість книг та документальних фільмів підтверджують: подібне не повинно повторитися.
Тож сьогодні на площу Незалежності прийшли десятки кременчужан підтримати всеукраїнську акцію "Запали свічу пам'яті". Були тут і школярі разом із студентами та ліцеїстами, вчителі та педагоги. Після хвилини мовчання присутні взяли свічки та лампадки і понесли їх до пам'ятної стели Героїв Небесної сотні.
Детальніше - у фоторепортажі Олександра Попенка.
Ліна Романченко
