Множинні осколкові поранення були несумісні з життям.
Сьогодні Кременчук прощається із військослужбовцем, командиром роти Дмитром Ткаченком, який загинув визволяючи нашу країну від окупантів.
Родина Ткаченків переїхала у наше місто у 2014 році, коли почалась війна на Донбасі.
«Батько шахтар і перевіз всіх сюди. Проживали на Першому Занасипу, Дмитро ходив в школу №16. Після завершення вступив до Вищого воєнного училища імені Сагайдачного у Львів. Закінчив його і командиром взводу воював на Донеччині, визволяв Марїнку, Красногорівку, Курахово. Нагороджений 3 ордненами, мав орден «За мужність», «Залізний Хрест», - розповів військослужбовець із позивним «Художник», .
І хоч Дмитро навчався в Кременчуці лише два роки, його добре пам’ятають у рідній гімназії №16. Попрощатися у Міський палац культури прийшли однокласники, друзі вчителі. До речі його мама теж працювала вчителькою.
«Він був позитивним добрим. Завжди йшов вперед. У 2014 році, коли переїхав до нас з Донецбкої області відразу сказав, що хоче стати військовим, аби боронити рідну країну. Він влився в наш клас, ми були єдиним цілим, багато спілкувались», - розповів однокласник Дмитра Олександр.
Він розповів, що Дмитро встиг одружитися. Далі б жити і жити, нараджувати, ростити дітей, але 29 серпня в районі населеного пункту Мирне Херсонської області, командир роти Ткаченко загинув. Множинні осколкові поранення були несумісні з життям.
Не має меж горя рідним, які проводжали в останню путь Дмитра. А кременчужани схилили голови і стали на коліна. Під звуки скорботної музики і ридання труну хлопця в останню путь проводжали сьогодні з МПК.
Похоронять Дмитра Ткаченка на Алеї Героїв, що на Свіштовському кладовищі.
Світлана Павленко
Фото автора
