Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Четверг, 26 Листопада 2020
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

Найцікавіше про Більське городище: із Гелоном, кам'яними спорудами та історичними знахідками

 

26 жовтня 2020 15:25

Окрім цього, на території комплексу розташовано чимало природних об’єктів, де рослинний світ і ландшафт є заповідними.

Більське городище і пам'ятки його округи — чи не найбільший археологічний скарб Полтавщини й точно одна з найвизначніших археопам'яток України. Про це інформує Центр охорони та досліджень пам'яток археології у Фейсбуці. 

Унікальний археологічний комплекс розкинувся на 7521 га. Він знаходиться переважно на території Котелевського і Зіньківського районів. Північна частина грандіозної пам’ятки виходить за межі Полтавщини — в Охтирський район Сумщини. Більша частина комплексу розташована в межах умовного чотирикутника між селами Куземин Охтирського, Довжик, Батьки і Глинське Зіньківського районів та р. Ворскла. На території Більського городища знаходиться с. Більськ.

Більське городище — найбільше укріплене поселення Європи доби раннього залізного віку. Його площа складає за найновішими підрахунками 4875,2 га. Для уявлення про розміри цього величезного поселення, що існувало понад 2500 років тому, достатньо згадати, що його сучасник у межиріччі Тигру та Євфрату — Вавилон (одне з найперших міст в історії людства) — у пору свого розквіту (VІІ-VІ ст. до н.е.) займав прямокутник площею близько 1000 га, тобто, був майже у 5 разів менший.

Протяжність Більського городища з півночі на південь складає 11660 м, із заходу на схід — 6520 м. Такі значні розміри давнього поселення можна цілком зіставити із масштабами деяких сучасних міст України, зокрема, на території городища могли б із надлишком розміститися такі області центри як Луцьк, Івано-Франківськ, Рівне чи Ужгород.

Вперше кургани та городища в районі Більська згадуються в грамотах та документах початку XVII ст. про розробку на селітру насипів величезних курганів Скоробору польськими промисловиками.

Частини Більського городища були захищені потужними дерево-земляними оборонними спорудами, що складалися з глибоких ровів та високих стін, увінчаних дерев’яними баштами. Грандіозна фортеця надійно захищала мешканців від нападу ворогів. Деякі ділянки укріплень зберігають сліди нападів, хоча повністю взяти штурмом фортецю ворогам, імовірно, не вдавалося ніколи. Існують аргументовані припущення, що саме до столиці союзників скіфів — гелонів у грецько-перській війні V ст. до н.е., — направляв частину свого війська відомий цар персів Дарій. Після нападів пошкоджені ділянки валів та стін не тільки відновлювалися, а й підсилювалися. Археологи нараховують п’ять таких значних реконструкцій та чимало локальних ремонтів. З огляду на масштаби укріплень, така грандіозна діяльність була під силу лише величезній на той час кількості робітників — 30-50 тисяч, зібраних до городища з різних частин підвладної території впродовж кількох сезонів.

За рядом ознак населення Більського городища було етнічно неоднорідним. Тут жили будини, переселенці з сучасного українського південного сходу чи півдня, гелони, неври і, напевне, представники інших етнічних утворень.

Більське городище було значним політичним та культурним центром скіфського часу. Напевне, підвладна протомісту територія, — хора, — охоплювала басейни Середньої і Нижньої Ворскли, частину Псла, межиріччя цих рік, а, можливо, й інші регіональні річкові системи. Під час розкопок виявлені залишки напівземлянкових та наземних жител, різноманітні присадибні споруди господарського призначення — льохи, ями-зерносховища, погрібки, сушарні та ін., рештки майстерень ремісників — ковалів, бронзоливарників, ювелірів, гончарів, косторізів тощо. Відзначені певні планувальні засади розміщення садиб на Східному укріпленні, наявність двоповерхових дерев’яних споруд. Є залишки жертовників і храмів, в одному з яких, можливо, проводилися й астрономічні спостереження. Численні знахідки керамічної пластики — антропо-, зоо- та орнітоморфних статуеток, інших вотивних предметів свідчать про існування у середовищі місцевого населення землеробських культів родючості. На городищі проводилися свята на честь Діоніса, про які згадує Геродот.

Населення Більського городища існувало за рахунок ведення землеробства, городництва, скотарства, мисливства, різноманітних ремесел та домашніх промислів, торгівлі. Торгові зв’язки міського центру були інтенсивними і широкомасштабними. Вигідне географічне положення городища дозволяло використовувати розгалуджену систему річкових та суходільних шляхів. Знахідки імпортних виробів і особливо античного розписного посуду, амфорної тари, скляних предметів свідчать про зв’язки з багатьма центрами античного світу (Іонія, Аттіка, Самос, Родос, Хіос, Лесбос, Фасос, Кос, Сінопа, Гераклея, Навкратіс та ін.).

На шляху свого історичного розвитку Більське городище з центру союзу племен перетворилося у міський центр, котрий ототожнюється рядом дослідників зі згаданим Геродотом містом Гелоном. Основою його розквіту були ремесла і торгівля. Так продовжувалося до початку III ст. до н.е., коли на півдні Східної Європи відбулися важливі політико-економічні зміни, викликані впливом кліматичних та інших факторів, котрі порушили зв’язки Більського городища і призвели до занепаду місцевого ремесла та торгівлі, зменшення врожайності сільськогосподарських угідь. Життя на городищі поступово згасає і воно завершує своє існування як значний центр.

Невеликі поселення на території Більського городища існували і в більш пізній час. Виявлені залишки селищ пізньозарубинецької (ур.Озеро), київської (ур.Сад), черняхівської (ур. Марченки, Перещепине, Сад, Центр, Східне укріплення), пеньківської, місцезнаходження речей салтівської та роменської культур, поодинокі печенізькі старожитності. На Східному укріпленні городища є сліди селища києворуської доби, тут же знайдена унікальна антська фібула з написом літерами грецького алфавіту. На південь та північ від городища, у Глинському та Куземині, в VІІІ-ХІІІ ст. існували роменські й давньоруські городища.

Найбільші курганні некрополі Більського городища розташовані на захід та північний захід від Великого укріплення. Це могильники в ур. Скоробір, Осняги, Марченки, Саранчеве поле та Перещепине. На початку XX ст. тут нараховувалося понад 1000 курганів різної висоти — від 0,5 до 3-4 м. На сьогодні, за неповними даними картографування, ця кількість не перевищує 600 ще збережених насипів. В межах самого Більського городища знаходяться також і кілька окремих курганних могильників, що маркуються літерами «А», «Б» і т.д. Вони в більшій мірі представлені захороненнями пізнього етапу існування фортеці.

На території комплексу розташовано чимало природних об’єктів, де рослинний світ і ландшафт є заповідними. З них вирізняються дуб Сковороди, угрупування степової рослинності на Скороборі та Розритій Могилі, валах Великого укріплення Більського городища. Широко відоме Більське джерело під Барвінковою горою. Східна округа городища межує із пам’яткою природи всеукраїнського значення — Ковпаківським дендропарком.

З утворенням Комунального закладу «Історико-культурний заповідник «Більськ» його працівники активно взялися до вивчення самого Більського городища та його округи. На теренах Більського городища організували Археологічну школу для молодих археологів.

Нагадаємо, Полтавцям покажуть бронзовий артефакт - дзеркало «Пелопонеського» типу

Унікальна пам'ятка: на Полтавщині показали Стулку давньоруського хреста – енколпіона ХІІІ ст

 

 

Ліна Романченко

За матеріалами джерела

Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть слово, натисніть CTRL + Enter і відправте повідомлення в редакцію

Інші новини

Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися