"І просто хочеться докричатися, що людські життя це не бізнес".
Сьогодні у Кременчуці, біля палацу культури «Кредмаш», відбулася традиційна акція-нагадування про військовополонених під назвою «Не мовчи! Полон вбиває!».
Постійні учасниці акції нагадують, що з грудня 2023 року виходять майже щонеділі, аби показати, що їх рідні, які захищали Маріуполь, потрапили в полон і знаходяться там і досі. Частина з них – з легендарного полку «Азов».
"Сьогодні вкотре ми зібралися в підтримку військовополонених і безвісти зниклих. Ще раз нагадати суспільству, якою ціною дається їм ранкова кава, ранкові їхні спокійні дні і раді чого і кого там ми можемо жити", - говорить учасниця акції Юлія. Вона постійно виходить на підтримку військовополонених. Нагадує, що зараз дві акції проходить в Світловодську, а дві в Кременчуці. Понад три роки надії, суму і невідомості...
"Я з ним не спілкувалася, звістки в мене є від хлопців, які вийшли з полону. Я знаю, де він знаходиться, точніше знала на той час, коли вийшли хлопці, зараз же ж все може мінятися, тому що мій чоловік засуджений, я не можу знати, що там з ним зараз", - слова жінки.
Кременчужанка Галина, чоловік якої зник безвісти під Покровським, сподівається, що він в полоні.
"Я дуже хочу вірити, що він в полоні і обов'язково повернеться. Я не одна стою, зі мною стоять рідні бійців із братової бригади. Нас дуже багато. Ця бригада стояла під Покровськом. За півтора місяця майже 70 відсотків бригади зникло безвісти на цьому напрямку", - говорить вона.
Брат Світлани засуджений перебуває в колонії. Хлопцю всього 28 років. Отримав повістку - і пішов служити до лав ЗСУ.
"Недавно він дзвонить з полону, сказав, що він тримається, що в нього щось з пальцем", - говорить жінка про поневіряння брата в полоні.
Активна учасниця акцій, мати військовополоненого Світлана, сьогодні звернулась до міжнародних партнерів України. Третій рік її син в російському полоні.
"Сьогодні ми знову збиралися на акцію "Не мовчи - полон вбиває" із нагадуванням про наших полонених, про безвісти зниклих. Що б там не говорили, що росія хоче миру, але ми зараз останній час бачимо, як вони активізувалися і нас бомблять звідусіль. Ми хочемо звернутися також до світу і саме до Америки, що не може ніяких бути домовленостей без питання повернення всіх полонених, всіх заручників, чи цивільних, чи військових додому в Україну. Це повинно бути на першому місці. Тому що, якщо цього питання не буде, то ми багатьох можемо просто не дочекатись і не знайти. Ми хочемо, щоб створювалися міжнародні групи, які контролювали процес пошуку наших зниклих безвісти, тих, яких не визнала Росія як полонених, тому що є багато людей, які знаходяться не на території Росії, але їх не визнають як полонених чи заручників.І повинні складати повні списки людей, які знаходяться на території Росії. Зараз ви бачите, як проходить це питання, як вони просто хочуть стати здати Україну на наругу росії Просто обурює те, що купка якихось людей, які вирішили, що вони можуть вирішувати долю мільйонного народу, є просто нас вбивати. І просто хочеться докричатися, що людські життя це не бізнес", - говорить мати військовопролоненого.
На жаль, на ці акції у Кременчуці виходять переважно рідні тих, хто перебуває в полоні. Як такої підтримки містян немає. Щоправда, під час акції водії підтримують сигналом учасників акції.
Наступної суботи теж планують зібратися о 12.00 біля ПК "Кредмаш".
Світлана Павленко
Фото авторки
Монтаж відео Ігоря Борисевича
