Лише гарні спогади та теплі слова про загиблого Героя залишились у його рідних і друзів.
Сьогодні, 27 січня, Кременчук попрощався із солдатом Перебийносом Дмитром Васильовичем. У 41-річного воїна залишився брат.
Рідні, друзі, колеги прийшли попрощатися із загиблим Захисником. Панахиду за загиблим бійцем відслужив у Свято-Миколаївському соборі протоієрей Володимир Макогон.
Загинув Дмитро Перебийніс на Курщині у рф, виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, відданий Військовій присязі та Українському народові.
Про це повідомив військовослужбовець із позивним "Лиман":
"Солдат Перебийніс Дмитро Васильович, 1983 року народження. Народився і проживав у місті Кременчуці, навчався у загальноосвітній школі №20, закінчив ПТУ №2, працював автомийником. Займав посаду у військовій частині стрілець номера обслуги десантно-штурмового відділення. Загинув 11 січня 2025 року виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Орлівка, Суджанського району, Курської області російської федерації".
Лише гарні спогади та теплі слова про загиблого Героя залишились у його рідних і друзів.
"Ми навчалися разом у 20-тій школі, були разом із садочка. Дуже гарні спогади про Дмитра. Людина була дуже вихована. Він завжди піклувався про інших, допомагав іншим. Завжди спокійний, завжди врівноважений. Завжди можна було звернутись до Дмитра за допомогою, або за якоюсь порадою. Поганих спогадів не лишилось. Можливо, це з дитинства, але й зараз, я думаю, нічого поганого про нього ніхто не скаже," – розповіла однокласниця.
Кременчужанка дізналась про те, що Дмитро Перебийніс загинув на війні рф проти України, від своїх однокласників. На запитання: "Чи є у вас ще однокласники, які на війні?" вона відповіла: "Так, звичайно, є. Зараз дісталося усім – і родинам, і класам. Тут питання актуальне до всіх. Маємо надію на українську перемогу."
Рідний брат Дмитра, Борис, поділився спогадами про загиблого Героя: "Він був моєю опорою, з дитинства мав захист. Працював він останній час на підприємстві 'Диліжанс'. Три місяці тому його мобілізували до лав Збройних сил України."
Борис розповів, що зідзвонювався з братом, і той ділився враженнями про службу: "Розказував про службу. Я пам'ятаю, що перше, що ми з ним розмовляли, то він казав, що гарну форму видали йому, що не голодний, всім забезпечений."
Дмитро не був одружений, а його батьки вже померли. Йому назавжди залишилося 41 рік.
Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.
Світлана Павленко
