Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Суббота, 11 Июля 2020 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Життя на межі: кременчужанин через три роки побував на тимчасово окупованій Батьківщині

 

26 февраля 2020 15:25

Розбиті дороги, зруйновані будинки - колись промисловий Первомайськ тепер виглядає зовсім незатишним.

Раніше із Сєвєродонецька в промислове місто Первомайськ Луганської області можна було доїхати за 20 хвилин. Зараз це займає майже 12 годин. Розбита дорога, декілька блок-постів. Адже Сєвєродонецьк – зараз обласний центр Луганської області, а Первомайськ - то вже підконтрольна територія самопроголошеної Луганської народної республіки (ЛНР).

Під час збройного конфлікту на сході України місто опинилося на лінії фронту і зазнало значних руйнувань. Всі школи міста були частково або повністю зруйновані.

Після підписання в лютому 2015 року Другої Мінської угоди по північно-західних передмістях міста проходить лінія розмежування сил на Донбасі.

Нещодавно кременчужанин Максим (ім’я змінено, авт.) побував у рідному місті. Три роки хлопець не був вдома. І повернення додому було болісним.

«Тут чути звук пострілів майже щодня. Та вони стали настільки буденними, що люди їх вже не помічають. Раніше ховались, а тепер можуть ходити робити покупки на місцевому ринку», - розповів чоловік.

За його словами, проблем із продуктами у місті немає. У магазинах вдосталь. Там в основному товари з Росії. А ось підприємливі місцеві мешканці згадали про часи «кравчучок». І тепер за допомогою ручних візків возять продукти із станиці Луганська, через блокпости. У основному так доставляють овочі і фрукти.

Та щоправда, на ту ж пенсію, яку виплачують у ЛНР, особливо не пошикуєш. Максим говорить, що його дідусь і бабуся отримують по 2 тисячі рублів, а це десь 700 грн.

«На всіх компослугах економлять, аби менше платити. Та і без економії трапляється, що води немає тижнями. Доводиться відрами з колонки носити», - говорить теперішній кременчужанин.

А ще він зазначає, що життя Первомайська регламентоване комендантським режимом.

«Всі магазини, кафе і навіть нічний клуб працюють до 22.00. Година, аби дійти додому. Бо з 23-ої години і до 4-ої – комендантський режим. Раніше обмеження були до 8 ранку. Та багато автобусів, які курсують через місто, у Первомайську рано-зранку, тож внесли зміни», - говорить чоловік.

Він розповідає, як, наприклад, працюють цілодобові розважальні заклади в Луганську.

«Там о 23 годині закривають двері. І хочеш-не-хочеш - знаходишся до завершення комендантської години», - уточнює Максим.

Під час своєї поїздки додому він встиг побувати у міському краєзнавчому музеї, де навіть поспілкувався з директором.

Музей відновив роботу у 2015 році, але багато експонатів (зокрема картин) через сирість втрачено. Зараз приміщення опалюють,поступово відкривають зали, бо деякий час працював лише один. Працює і кіноконцертний зал. Там ведуть роботу гуртки, секції. Працює музична школа.

Та вулиці міста виглядають не дуже затишно – багато зруйнованих будинків, тротуари і навіть дороги заростають травою і кущами. Дороги всі в ямах і вибоїнах, і їх також ніхто не ремонтує.

«Трапляється, що є будинки, які почали ремонтувати. Вони аж ріжуть око білими плямами. Взагалі житло в Первомайську дуже здешевшало. Так в центрі двокімнатну квартиру можна купити за 6 тисяч доларів... Майже всі заводи зупинили роботу», - розповів чоловік.

У Первомайську до війни працювало 6 вугільних шахт. Зараз усі вони закриті. Діяли до десятка промислових підприємств. Залишився працюючим лише Первомайський електромеханічний завод імені Карла Маркса. Там зараз заробляє гроші дехто з місцевих. І то підприємство функціонує не на повну потужність. 

Залізнична станція не працює. Щодо транспортного зв’язку – то колії зруйновані і потяги до Первомайська не ходять. Автобуси курсують у різні міста Росії і України, Зокрема, можна дістатися до Харкова, Бєлгорода, Москви, станиці Луганської. Та ціни на квитки кусаються – так, аби доїхати до  Бєлгорода, треба викласти 1 тисячу 300 рублів. І це при тому, що пенсія, як згадувалось вище, 2 тисячі рубілв.

Та все ж ті ж пенсіонери залишаються в рідних домівках попри небезпеку і незручності. І живуть в буквальному сенсі слова - «на межі». 

 

 

Світлана Павленко

Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

Другие новости

Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться