Кременчук прощався з Героєм, природа теж: над МПК пролетів клин журавлів

Володимир був надзвичайно тихою людиною: «у мирному житті і муху не образить».

Сьогодні Кременчук прощається із загиблим на війні солдатом Володимиром Марковичем Бутником. Земляки віддати останню шану Герою прийшли в Міський палац культури. Багато чоловіків плакали, не стримуючи сліз.

Володимир народився 27 січня 1970 року. Тривалий час жив в Кременчуці навчався в спортивному ліцеї імені Піддубного (раніше - інтернат Макаренка).

Про це повідомив військовослужбовець із позивним «Художник».

«Сьогодні попрощатися прийшли ті , з ким він навчався, хто його добре знав. Він був відомий, як майстер –плиточник. Працював на будівництві. У деяких районах Кременчука є хати, облицьовані його руками. Талановитий і роботящий – таким був Володимир», – його слова.

Із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну призваний військкоматом Кременчука і направлений в одну із частин Нацгвардії України. Але 12 листопада 2022 року під час наступу ворожих військ під містом Горлівка, Донецької області, Володимир Бутник загинув.

«Контратака ворога зірвалась, сили ЗСУ пішли у наступ. Але наш земляк загинув від множинних осколкових поранень. Стійко стояв на позиції.  Пройшов АТО. Дуже добрий відповідальний. Загинув на 52 році життя», - нагадав "Художник".

Директор Кременчуцької спеціалізованої школи-інтернату спортивного профілю І-ІІІ ступенів ім.І.М. Піддубного Олександр Кириченко розповідає, що Володимир Бутник – четвертий випускник їхнього навчального закладу, який загинув на війні із 24 лютого.

«Володя навчався разом із братом: чудові хлопці були. Він відвідував чимало спортивних секцій, гуртків. Займався судномоделюванням, був допитливим, хотів працювати на будівництві. Тож далі навчався в училищі №2 за будівничим фахом. Коли ворог захопив Донецьку і Луганську області, то пішов воювати у зону АТО. Перебував там до півтора року.  Мав досвід бойових дій. Тоді пішов за покликом серця і душі захищати рідну Батьківщину. Так і з початком повномасштабного вторгнення. На жаль загинув, про його смерть повідомили адміністрацію навчального закладу однокласники. У нього було  багато друзів. Адже міг прийти на допомогу молодшим, щось порадити старшим», - пригадав О. Кириченко.

Бойовий побратим ще по АТО  із позивним «Море» пригадує, що Володимир був надзвичайно тихою людиною: «у мирному житті і муху не образить».

«Ми воювали разом в АТО. Нас доля розкидала. Він просився до мене, але сказав, що потрапив в Нацгвардію. Але із одного роду військ не переводять в інший», - говорить він.

Чоловік показує останнє фото, яке прислав йому Володимир. Також говорить, що потрапив на похорони, адже пригнав автівку на ремонт в Кременчук.

Похоронили Володимира Бутника на Алеї Героїв, що на Свіштовському кладовищі. Земляки проводжали Героя в останню путь, стоячи на колінах. Під час прощання на міським палацом культури пролетів клин журавлів. Так і природа прощалась.

Світлана Павленко

Фото Олександра Попенка