Герої не вмирають!
Кременчук у жалобі. Сьогодні у Міському палаці культури прощалися зі старшим солдатом з позивним «Шатун» - кременчужанином Віталієм Олександровичем Дишлюком. Уже перед приїздом машини з домовиною перед палацом культури зібралося багато і молодих, і дорослих, і людей похилого віку. Було тут і чимало військових. На прощання приїхали мер міста Віталій Малецький з секретарем міськради Юрієм Гриценком, віцемерами Дмитром Кравченком, Ольгою Усановою та Русланом Проценком, було тут і чимало відомих волонтерів.
Усі несли квіти та клали їх до ніг військового. Біля труни стояла дружина загиблого, син, інші родичі.
З залу виходили заплакані військові.
Військовослужбовець із позивним «Топік» був знайомим із ним з початку війни, до цього знав близько 20 років.
«Мабуть, він був одним із найкращих людей не лише у роті чи батальйоні, а і в нашому оточенні. Він усе міг допомогти, підказати. Ми разом виїздили на бойові завдання з грудня минулого року, жили разом з січня. Ми дали клятву, що якщо з кимось щось станеться – то будемо діставати і тягти до останнього. А зараз проходиш повз диван, де він спав і страшенно тяжко, не по собі», - говорить він.
Котяться сльози з очей дуже високого і грізного військового з позивним «Лісник».
«Буває сидиш – а так на душі тяжко, а він підійде, обніме зі словами «Бородашка, ну що ти?» Вмів з хорошим настроєм підтримати побратимів. У нас усі тут герої. Це те поняття, коли не треба кричати, щоб за тебе стали і прикрили. Наприклад, у тебе тільки закінчилися набої, присів, а ззаду вже працює. І з ним не страшно було йти в бій.
Була і ситуація під Авдіївкою, сиділи в бліндажі, де води по кістки. Чую, мене вирубає, а потім дивлюсь – стає тепліше. А це він мені зняв і віддав свою курточку, хоч його також теліпало. Може для когось це невеликий приклад, але у бою це дуже показовий приклад, коли за тобою знаходиться людина, яка може за тебе попіклуватися. І ти розумієш, що це найближча людина, яка у тебе може бути. А тепер його нема», - коментує він.
Народився Захисник 23 грудня 1988 року, навчався у школі №12, працював в Укртатнафті та товаристві «Феррострой».
Відомий волонтер Григорій Карасьов виріс з ним в одному районі на Молодіжному, згодом привозив йому під Бахмут, у Курахове, як і іншим військовим, необхідні речі. Востаннє відшив йому військовий костюм, який мав передати на фронт.
«Говорять: «Герої не помирають. Але помирають, шкода, не всі знають, якою ціною. Час не лікує, адже наші душ так і будуть кровоточити по тих людях, з якими ми пройшли чимало потрясінь і які нас захищали. Відшитий костюм передам сину у пам'ять про батька», - його слова.
Головний сержант роти, військовий із позивним «Циган» розповів, що Шатун і під час війни займався спортом. По можливості виривався у спортзал, підбивав займатися й інших. Загалом був позитивною людною, яка вміла підіймати настрій у роті.
Командир другого стрілецького взводу у роті, де служив Віталій, військовий Зибін розповів, наскільки легко було служити з таким побратимом.
«З ним було комфортно, затишно, бо він був впевненим, наполегливим, заряджав на позитив, завжди тримав себе в тонусі. З такими людьми легко служити, але це тепер наша втрата, як і для Кременчука, але він завжди буде з нами», - говорить Зибін.
Співчуття рідним та близьким! Вічна пам’ять на Царство Небесне Захиснику!
Нагадаємо, У понеділок Кременчук проведе в останню путь Захисника Віталія Дишлюка
Ліна Романченко
Фото Єгора Мовчана
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
