Це було останнє завдання Олексндра, після чого їх групу мали відвести.
Сьогодні у Кременчуці прощались із 44-річним бійцем Національної Гвардії України Олександром Бурдельовим.
Він загинув 17 лютого під час виконання бойового завдання на території Луганської області.
Наш земляк отримав поранення, несумісні з життям від ворожого артилерійського обстрілу.
Олександр був призваний на військову службу під час мобілізації 23 березня 2022 року та був солдатом, стрільцем-санітаром 1 відділення 3 патрульного взводу 1 патрульної роти патрульного батальйону.
Сьогодні попрощатися із побратимом у Кременчук приїхали нацгвардійці.
Вони пригадали, що це було останнє завдання Олексндра, після чого їх групу мали відвести.
«Він прибува до нас з першою партією мобілізованих в червні. Це була група із 15 добровольців, які навіть сперечалися між собою, хто поїде першим туди, де гинуть наші воїни. Усі вони були, як один, але Олесандр був у складі тієї групи, яка не пропустила жодного бойового виїзду. Починаючи із вересня минулого року по лютий цього року він був на всіх», - розповів Сергій (позивний «Вулкан»), заступник командира першої патрульної роти патрульного батальйону, в якій служив Олександр.
Він зазначив, що на нього можна було покластися.
«Ми всі з роти, в якій служив Олександр. Кожен з нас виконував якусь роль, місію. Кожен був майстер своєї справи, проте Олекандр був майстром у всьому» і товаришував зі всіма, і всіх підтримував. Його гибель сильно вразила всіх нас. Це не перший загиблий у нашому підрозділі, було багато. Але Олександр – той, що дійшов майже до самого кінця. І загинув… Біля міста Кремінна, на бойовому завданні», - його слова.
Кременчужанин служив стрільцем-санітаром, тож коли була необхідність, міг надати домедичну допомогу. Потім поранених передавали медикам, які приїздили на евакуацію.
«А так більше був справжнім командиром, хоч і у званні «солдат». Під час завдань, коли навколо лунають автоматні черги, вибухи, він міг керувати, як сержант, міг вести всіх за собою», - говорить «Вулкан».
Медик першої роти, першого патрульного батальйону Ганна із позивним «Ластівка» розповідає, що думала, що з групою Олександра все буде добре і повернуться всі.
«Я їх забезпечувала. Як могла берегла, але не вберегла», - її слова.
Олександр називав її «сестричка», а вона його - «братик». Говорить, що у підрозділі є кременчужани, але не всі приїхали на похорон. Дехто лікується, дехто на бойовому завданні…
За два дні до смерті нашого земляка нагородив Президент України.
15 лютого вийшов Указ про вручення медалі «За військову службу Україні», а 17 лютого він загинув.
Нагорода прийшла в частину, але на руки її він не отримав.
Олександр із Позивним «Майор» говорить, що смерть Олександра - тяжка втрата для родини і для всіх побратимів.
«Боєць з великої літери. Воїн. Боровся за майбутнє нашої держави. Ніколи не підведе, господар свого слова. Міг повести за собою у потрібний момент. Ділився із людьми своєю хоробрістю», - говорить нацгвардієць.
Лише добре пригадує про Олександра його родичка Тетяна.
«Пішов добровольцем, сказав, що захисник України, нашої землі. Вибрав сам цей шлях», - зазначила кременчужаннка.
Сьогодні у Міському палаці культури зібралися згорьовані родичі біля труни, на якій лежав берет Героя. У нього залишилися дружина, двоє дітей та батьки.
Тим, хто оплакував загиблого, потрібна була і допомога медиків.
Тяжка втрата не лише для цієї родини, а й для всього нашого міста.
Тож в останню путь земляки провели нацгвардійця, стоячи на колінах.
Похоронять Олександра Бурдельова на Алеї Героїв Свіштовського кладовища.
Світлана Павленко
Фото Олександра Попенка
