«Будучи морпіхом 35-тої бригад, загинув при артилерійському обстрілі населеного пункту Кремінна, Луганської області».
Сьогодні Кременчук прощається із 27-річним матросом Микитою Олеговичем Клєцковим.
Церемонія прощання проходила в Міському палаці культури.
«Микита Клєцков народився 4 липня 1995 року, закінчив школу № 27, Кременчуцьке ПТУ №22 (нині це ПТУ№26). Тривалий час був у зоні бойових дій АТО/ООС. Морський піхотинець. Дуже хорошим був товаришем по службі. Його побратими на прощання не змогли приїхали - виконують бойове завдання в Луганській області. Будучи морпіхом 35-тої бригади, загинув при артилерійському обстрілі населеного пункту Кремінна Луганської області», - розповів військовослужбовець із позивним «Художник».
Провести в останню путь Героя прийшли друзі, однокласники, тітка, двоюрідна сестра, кохана дівчина. Мати, на жаль, не змогла приїхати. Вона в іншому місті. Але за її згодою вже кремували тіло Микити.
Сьогодні ж у рідному місті віддають останні військові почесті.
«Ми знайомі були з Микитою із дитинства – він племінник моєї хрещеної. Микита – світла людина. Як то кажуть, по воді не ходив, але його справжність була в тому, що він говорив, що думає і робив, що хотів. Власне, те що він пішов на війну, то був свідомий вибір – все життя марив бути військовим, хотів бути мужнім, і власне пішов в Президентський полк, був у почесній варті. Потім вирішив стати десантником. Пройшов шлях в зоні АТО/ООС, а коли почалось повномасштабне вторгнення, то не всім говорив, що відправився воювати. Щоб не ранити близьких. І коли повертався у відпустку, то йому завжди вговорили, що досить вже повертатися на фронт. Адже, коли прийшов останнього разу, то мав серйозне поранення, але він категорично відмовився. По-перше, любив Україну, а по друге – любив побратимів і не міг вчинити інакше. Він звільняв Херсон, але загинув під Кремеінною.У нього були конфлікти із деякими членами родини, щодо того, що йти на фронт, ідеологічно не підтримували це питання. Але він твердо наполягав на тому, аби відстоювати рідний край», - розповів його товариш Артем Ряса.
Він пригадав, що з Микитою було гарно спілкуватися.
«Із ним цікаво було підтримувати розмову, із ним відчував впевненість у собі.Коли він спілкувався із братом, то було відчуття, що то класно, що він мав такого брата», - його слова.
А ще пригадує, що в останній період Микити мало що розповідав про війну
«Справжні фронтовики мало розповідають про війну. Єдине, що говорив рідним, що коли звільнив Херсон, то були у першій хвилі. І відразу пішов далі воювати, далі робити все для перемоги. Не зупинився», - із спогадів кременчужанина.
Сьогодні біля труни нашого Героя ридала білява жінка – то дівчина Микити. У них були плани на майбутнє, але їх зруйнувала війна.
«На жаль тільки почалось складатися особисте життя тільки Микита знайшов кохану, яка підтримувала його інтереси. Микита любив тварин, дуже любив собак . Власне вони були на одній хвилі… Останні миті життя думав про неї. Посмертна фотографія Микити – та, що він їй надсилав. Бачимо, що він не пройшов свого життя. російська агресія, путін забирають найкращих… молодих людей, які знайшли кохання, намітили свій путь на майбутнє», - слова Артема Ряси.
Поховають Микиту Клєцкова на Алеї Героїі Свіштовського кладовища. У останню путь земляки біля Міського палацу культури провели на колінах.
Нагадаємо, Кременчук прощатиметься із 27-річним Героєм Микитою Клєцковим
СвітланаПавленко
Фото Кирила Воронцова
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
