Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Пятница, 15 Ноября 2019 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Фронтмен гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк в Кременчуці розповів, для кого зашифрував «Таємний код», та що дозволив у «Рубіконі»

 

3 ноября 2019 15:25

2 листопада у Кременчуці пройшов концерт українського гурту "Бумбокс". Зараз гурт видає подвійний альбом "Таємний Код: Рубікон". Перша частина "Таємний код" вийшла 12 вересня у вигляді електронного релізу, а за два-три місяці гурт планує видати другу.

Про це на прес-конференції кременчуцьким журналістам розповів фронтмен "Бумбоксу" Андрій Хливнюк.

"Але ми вже в турі і граємо деякі пісні з другої частини. Зараз друкується матеріал - це  фізичні носії і,так звані: СД, буде ще "вініл". Це вже сьома номерна платівка команди. Зараз ми в турі. Він наймасштабніший за останні роки. І це  українська частина на підтримку альбому. От змінився трошки склад, з нами грають нові люди.А сам тур проходить дуже класно, весело. Ми давно хотіли в тур – ось і поїхали. Супер! Окрема подяка слухачам, за те що вони вже знають і співають нові пісні. Це дуже і дуже приємно. От… Що ще, ну побачите! Ми давно не були у Вашому місті, дякуємо за запрошення, дуже приємно!", - розповів Андрій Хливнюк на початку спілкування з кременчуцькими жжурналістами.

-          Як Вам Кременчук сьогоднішній?

-  Нам з погодою повезло дуже. Дякую, це дуже круто, приємно. Погуляли трошки по місту. Хоча всі втомлені. Ми вранці виїхали, Але була годинка часу на це.

-          Що ще цікавого побачили , чим вразив Кременчук?

- Ви знаєте, я сам черкащанин, мене не здивуєш, центральною Україною. Звичайне, чудове, тихе містечко. Якихось надзвичайних речей не побачив. Таке враження, що приїхав додому, до мами.

-          Скажіть будь ласка, що таке "Таємний код", що таке "Рубікон"?

- Треба слухати платівку.

-          А для Вас особисто?

- Ну це не просто так. Скажімо, це не з повітря фраза взята, тому що значні зміни відбувалися протягом запису альбому. Нові студії, нові люди, нові, саундпродюсери, нові враження. Тут фактично довелося через себе в чомусь переступити, для того щоб він відбувся. Скажімо,   цей альбом, тому він і був так названий.  А "таємний код", тому що там є, як на мене, достатній таки шар  цитатний. Для тих людей, які люблять українську музику, які її  знають зрозуміють, що я там ховав.

-          Все ж одна пісня російська, чому так?

- Не одна, буде ще одна. Пісня «Рубікон» - теж російською мовою. Чому так?  Пояснюю. Тому що я можу собі це дозволити, а артисти в Росії не можуть собі це дозволити, випустити українську пісню. У  цьому є різниця.

-          Ви в Росії з 2017 року концерти не даєте, так?

- На щастя, чи на жаль з 2014 року.

-          А як наприклад виступити дуетом з російським артистом, Ви б виступили?

- Дивлячись з яким. А)  це залежить від музичного матеріалу, Б) залежить від того, чи є людина ворогом мого дому, чи ні. Навіть на словах, це дуже важливо. На жаль, багато хто з моїх близьких, знайомих втратив право,чи можливість,  потиснути  мені руку, а  я – їм. Так сталось. Багато хто вів пропаганду, багато хто відверто показав себе як українофоб. На жаль. так відбулося. Ну нічого, це реальність. Я завжди кажу, краще так, ніж було б опинитись разом на острові.

-          А як Ваш досвід дуету з Тіною Кароль, це вдалий досвід, чи далі Ви плануєте ще з кимсоь виступати?

- Я вважаю, як продюсер, це вдалий досвід. Чудова вийшла співпраця і глибока. Це не просто запланований дует з народною артисткою, це дуже цікавий досвід праці на студії. І зовсім інший етап Ще  перший в її кар’єрі дует. І для мене теж, мені цікаво було попрацювати з співаком, у якого діапазон вокально ширший.

-          Чому Ви вирішили обрати саме її серед усіх співаків і як проходила співпраця?

- Знову ж таки, не так багато в Україні людей, з таким діапазоном. Я це називаю «в’язати». Коли ти «в’яжеш» композицію, уявляєш собі які інструменти будуть лунати,  в яких регістрах. Один із таких інструментів – голос цієї чудової співачки. Я запропонував – вона погодилась. Якби не погодилась вона, я б шукав інших. Але я їй дякую дуже. Це була проста, легка, чудова співпраця, без якихось примх… Просто класний дует.

-          У  новому альбомі пісні стали більш ліричні, з чим це пов’язано?

- Я попереджав, що він буде ліричний. А імідж ліричної команди тягнеться за нами роками. Останні роки було достатньо соціальних треків, хотілося якраз таки, чогось ліричного, записати таку платівку. Плюс сама атмосфера на студії, де ми працювали, муузика, яку приносили композитори, хлопці команди. Кожен з яких, ту чи іншу пісню приносив, я маю на увазі музику, вона спонукала до лірики. Ну особисте життя теж у всіх, ми ж всі живі люди, це нормально.

-          Декілька Ваших пісень написано у Франції. Може саме це вплинуло на ліричне написання?

- Так-так, перша частина попередньої відповіді. В Провансі хочеться лірику писати, там якось стін з колючим дротом немає.

-          А от Ваша пісня «ДШ». Вона російською мовою, але такж чіпляє. Який там є основний лейтмотив. Чи це є «вдыхай-выдыхай», чи інша і чи є соціальний підтекст?

- Там є соціальний підтекст. Саме тому ми розбили аудіо- і відео-реліз на різні трохи дати. От, це пісня-звернення, в тому числі вона і російською. Раз вже це не перше питання про мову, я хотів би на цьому зосередитись. Дивіться, така проста позиція. Існує державна мова для державних службовців, працівників державних кампаній і сфер послуг повинні за законом спілкуватися державною мовою, студенти  мають вивчати предмети нею. Але ми не воюємо з Вами з Пушкіним, з Лермонтовим і Достоєвським. Це треба чітко розуміти. Не будемо переходити межу. Ви можете дозволити собі, наприклад, будь пісня іспанською, чи будь-якою мовою. Це частина світової культури. Невідємна частина світової культури і нам нікуди не дітися і ми, на жаль, від цього сусіда (Росії,авт), не сьогодні, не через 100 років.

-         У інтерв’ю з київським журналістом сказали, що саме в ції пісні є звернення до іншої країни, Ви мали на увазі до Росії?

- Так, безумовно, пісня ж російською мовою.

-          Це заклик до миру?

- Дивіться, коли робиш такі звернення вони здаються очевидними. І зрозуміло, про що йде мова. Безумовно, в той чи інший спосіб хотілося б вплинути на свідомість тих, хто може чути тебе і щоб вони зрозуміли, що насправді відбувається. Ви не уявляєте, яка  значна частина людей не розуміє врешті- решт, що відбулось. Згадайте наше відношення до чеченських війн. Так, наприклад, в Туреччині чи Сирії відчувається конфлікт, який ми зрозуміємо, якщо почнемо цікавитись цим. Нікому не цікаві наші проблеми. Можна говорити з людьми, намагатися, принаймі.

-          В яких ще піснях з Вашого альбому більш соціальна тематика? А друга частину альбому яка?

- Теж лірична, є пару соціальних натяків. Вийде платівка і Ви почуєте.

-          «Тримай мене», наприклад?

- Та мабуть так, «Тримай мене». Сама пісня «Рубікон», соціальна.

-          «ДШ»?

- Мабуть так. Я давно не слухав платівку. Сьогодні буду співати і  якраз згадаю, хто там, що  там.

-          Взагалі, виконавці часто свої пісні слухають? Наприклад, в машині.

- Під час написання і запису на студії постійно слухають матеріал, а потім вже ні, не слухаюь. Іноді буває по радіо почуєш, аналізуєш  гучність, чи втрачений емоційний накал. Тобі цікаво, чи вдалося тобі передати хоча б частку тих емоційних виражень, які ти збирався зробити. Просто іноді не вимкнеш, бо їдеш в таксі.

-          Чи правда, що новий альбом буде ще й на касетах випущений? Для кого це?

- Можливо це. Така наша фішка на касетах, ми ж «Бумбокс». Для кого це? Багато людей слухають касети по-перше, а по-друге це як мерчендайз, це сувенірні стильні штуки. Це треба питати у тих, хто «мерчем» займається, вони опікуються там, а  я не розумію, яка мета у них, мені це не цікаво.

-         Зараз новий склад Вашої команди. Як Ви з ними співпрацюєте? І як звати Вашого нового бас-гітариста?

- Побачите. Мого бас-гітариста звати Інна Невойт. Гітаристів двох звати Кувалін Діма і Олег Аджикаєв, який є також саунд-продюсером платівки от, і автором багатьох пісень. Ще  побачите як я співпрацюю. Під час написання альбому це було так. Заїдь до мене на чай, повернешся додому о четвертій ночі, а там уже накопичено одна чи дві замальовки на пісню.

-          Наскільки Ви задоволені цим альбомом?

- Я ніколи не задоволений своїм альбомом. Максимум наскільки я був задоволений – це 70%. Я завжди кажу, ти записуєш альтернативну музику, а там попса якась, чорт забирай.

-          Це у Вас 8-ме місто в турі. В одному з міст відмінено концерт. За якої це причини?

Організатор: -  Була публікація на Фейсбуці, вчора, що концерт у Сєверодонецьку відмінений, через те що було продано мало квитків і організатор порадився з нами і ми прийняли спільне рішення відмінити. Але там було три концерта заплановано. І перші два в Покровську і Краматорську відбудуться.

-          15 років на сцені, вже не час збирати стадіони?

-Ви знаєте, в цьому турі 3 стадіони.

-          Тобто вже є?

- Вони були й раніше, це не страшно.

-          А де Ви краще відчуваєте глядача? У приміщенні чи на стадіоні? Чи немає різниці?

- Я не відчуваю глядача, зовсім.  Це мій ще один музикант в моїй команді, який грає зі мною, чи це глядач. Таке ж саме відчуття, як люди дивляться Ваш прямий ефір по телебаченню, дві різниці. Я не хочу, щоб люди вставали, кричали, чи бігали, стрибали. Чи навпаки, не хочу, щоб вони просто сиділи. Мені просто подобається грати з цими музикантами такий матеріал. Хочете дивитися на це, слухати, Вам цікаво? Окей. Не хочете? Теж окей, ніяких проблем.

-          Тобто зворотна реакція Вам  не дуже важлива?

- Важлива, але це на рівні ідуть мурахи у Вас по спині, чи ні. Ви разом, або ні. Я ж уже відповів. Глядач, а це завжди хтось, скільки б не було. Десять чоловік в залі, чи сто, завжди хтось один. І або він грає разом з Вами, резонує, або ні, нічого такого. Якби це пояснити. У Вас з"явились литаври, чи струнна секція. Ви приїхали грати вшістьох, а тут Вас семеро. Разом з вами грає і грає, це чудово. Така метафора. А по інакшому, як відчувати глядача? Мабуть, це тільки справжнім артистам потрібні овації, квіти. А ми просто музику любимо і все.

-          Скажіть, у Вас день народження, з 31-го на 1-ше. Як зазвичай Ви святкуєте цей день? Чи можете собі дозволити виступати на корпоративах, а зустріти вдома?

- Ви знаєте, так сталось, що останні 15 років ми дуже популярні. І я можу собі дозволити протягом всих цих років. Єдине що відділяло мене, це бажання втіки від «Олів"є», або бажання, перші роки, це підзаробити трошки грошей, щоб поїхати десь на відпочинок. На сьогодні лишилось не бажання дивитись салют, сидіти за столом і так далі. До Дня народження це ніякого відношення немає, я свій День народження не дуже святкую, в моєму житті свята вистачає. Ні весілля, ні ювілей, ні Дні народження, мене давно не приваблюють. Мені трошки шкода людей, які живуть від свята до свята. Правда, я якось жалію таких людей, тому що все інше життя стає тоді сірою рутиною. А вибери професію улюблену, правильно і тебе не лякає о шостій, чи четвертій, як дзеленчить будильник. Ти навпаки цьому радієш і залюбки це робиш. Втомився – спиш, відпочиваєш. І потім знову хочеться робити. Тому святкування свят. Це Хемінгуеївське – «свято кожний день», але не стільки алкоголю, як у нього. Менше набагато. 

Читайте: У Кременчуці «Бумбокс» реально кайфував

 

Світлана Павленко

Фото: Олександр Попенко

Відео: Олексій Орлов

Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

Другие новости

Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться