"Нас була група 10 чоловік – всі були вмотивовані,  в ЗСУ прийшли не за повістками" - Кременчук прощається із розвідником "Туром"

"Уже було призначення його на командира відділення розвідувального підрозділу.  Але його немає з нами. Назавжди Ігорю буде 31 рік… "

Сьогодні Кременчук прощається з молодшим сержантом Ігорем Турмієм, який народився 19 січня 1992 року у Кременчуці.

Туж навчався, працював. Але  з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов захищати рідну землю.

Про це розповів військовослужбовець із позивним «Художник».

«Пройшов спеціальні курси. Був в одному із підрозділів розвідки. У ході бойового завдання, а саме оснащення нової позиції,  був сильний обстріл і Ігор отримав поранення. Це сталось в Донецькій області, далі був направлений у Київський шпиталь. Поранення був тяжкі, тож від отриманних множинних ран загинув. Не витримало серце…», - слова «Художника».

У загиблого захисника залишилась мати, дружина, донька, якій всього 3,5 роки.

Побратими Ігоря Турмія приїхали прямо з позицій – їх відпустили, щоб гідно провели Ігоря в останню путь.

«Його дуже поважали, любили. Ігор був спокійним, врівноваженим. Уже було призначення його на командира відділення розвідувального підрозділу.  Але його немає з нами. Назавжди Ігорю буде 31 рік… Велика втрата для нашого міста, родини, всіх нас», - говорить «Художник».

Командир Ігоря Турмія, військовослужбовець із позивним «Дан» говорить, що були знайомі з 10 березня 2022 року, коли його мобілізували.

«У ного був позивний «Тур». Позивний пішов від прізвища Турмій  - так просто і швидко», - говорить він.

А побратим «Тура» іщ позивним «Цар» пригадує, що потрапили в одну групу ще в тут, в Кременчуці.

«Ігор був дорослим, серйозним. Ми багато чого в нього взяли, адже були менш досвідченими. Він допомагав зібратися. На виходах дуже добре показав себе, завжди думали, що все буде добре.  Але так сталось – війна забирає найкращих. Нас була група 10 чоловік – всі були вмотивовані, в ЗСУ прийшли не за повістками. Він приїхав за тридев’ять земель із - за кордону. У перші дні приїхав і сам пішов на війну», - говорить «Цар».

Хлопці зазначають, що для їхньої групи  - це велика втрата.

«8 чоловік тоді отримали поранення. Ігор був найтяжчий. На позиції був артилерійський обстріл Зараз у кого ноги немає, у кого ока, а Ігор – загинув», - їх слова.

Земляки провели молодшого сержанта Турмія, стоячи на колінах. Поховають його на Алеї Героїв, що на Свіштовському кладовищі.

Світлана Павленко

Фото Кирила Воронцова