Природа плаче разом із рідними і друзями...
Сьогодні у холодний дощовий день Кременчук прощається із загиблим Героєм Сергієм Тригубенком.
Чоловік родом із колишнього Козельщинського району, тож чимало земляків приїхало попрощатися із загиблим. Церемонія прощання відбувалася у Міському палаці культури.
«Солдат Сергій Вікторович Тригубенко народився 9 липня 1974 року в селі Лутовинівка (колишнього Козельщинського) Кременчуцького району. Деякий час проживав в селі Андрійки, а потім переїхав до Кременчука. Служив у військовій частині А 4030 – це 71 окрема єгерська бригада. Був водієм командира відділення бригадира. Але, на жаль, 1 квітня 2023 року, під час бойового завдання в районі Новокалалинове, Донецької області у результаті ворожого артилерійського обстрілу, загинув. Залишились мати, дружина та син», - про це розповів військовослужбовець із позивним «Зоряний».
Сергія добре пам’ятають у рідному селі, де пройшло його дитинство.
«Ми разом навчались в Лутовинівській 8-річній школі, Сергій був на рік від мене меншим. Жили на сусідніх вулицях, товаришували. Хороший хлопець, хороший друг-товариш, який завжди приходив на допомогу. У будь-якій ситуації на нього можна було покластися. Взагалі був хорошим другом», - розповідає Олег.
Уже мешкаючи у Кременчуці, Сергій Тригубенко захопився футболом.
«Я був тренером команди «Кредмаш», де він грав з дитинства. Він прийшов в 91-ому році тренувати команду, був старшим за мене. Грав за дорослих, а я юнаків тренував – гарний був хлопець. Вся молодість Сергія пройшла на стадіоні, був провідним гравцем. Він пішов на війну ще в 2014 році, пройшов АТО, був ранений. Коли приїжджав, приходив до нас. Коли почалось повномасштабне вторгнення росії в Україну, теж пішов відразу. Підтримували зв’язки. Весь час говорив, що там важко. Казав: «Я навряд чи повернусь», - пригадує тренер з футболу Костянтин Калюжний.
Родичі розповідають, що Сергій нещодавно приїжджав у відпустку, був з родиною.
У останню путь земляки проводжали, стоячи на колінах.
Поховають Сергія Тригубенка на Алеї Героїв Свіштовського кладовища.
Світлана Павленко
Фото Кирила Воронцова
