Герої не помирають!
Сьогодні Кременчук у жалобі проводить стрільця, вірного Захисника України Романа Миколайовича Ковтуна.
Присутні, ставши на коліна, перед Міським палацом культури, зустрічали Романа з живими квітами та сльозами на очах. Приїхали провести Героя і секретар міськради Юрій Гриценко та віцемер Дмитро Кравченко.
Роман народився 28 лютого 1972 року народження на Донеччині у місті Соледар.
Відомо, що там, близько 5 років, працював на соляній шахті. До нашого міста він переїхав разом тіткою та деякими знайомими після окупації Соледару. Тож прийшов попрощатися на похорони і його друг дитинства Едуард, і його мама пані Людмила, яка знала Романа з самого малечку.
«Востаннє я його бачила на зустрічі випускників у 2012 році у лютому. Ось вони усі разом зустрічалися, однокласники. Ніхто б навіть не подумав, що таке може статися. В останній день він мені дзвонив 9 травня, за день до загибелі.
Просив, тьотю Людо, моліться за мене. Звісно, молилися, всі молилися. Ніхто не думав, що він так швидко піде з життя. Він мав, напевно, бажання йти захищати нашу Батьківщину, бо завжди був дуже відповідальним. Лише теплі слова можу про нього сказати: був гарною, чуйною людиною», - прокоментувала Людмила Паніна.
Уже тут, у Кременчуці, Роман знайшов чимало друзів через свій покладистий чуйний характер. Ті, хто його знали не так давно, називають його другом.
«За цей час він уже став моїм другом, бо був дуже доброю людиною, усім намагався допомагати. А також він хотів у нашому місті жити», - коментує подруга Юлія.
Знайомі також розповіли, що він був віруючою людиною, щотижня відвідував церкву.
«Тут він працював по виготовленню сувенірної продукції, любив малювати любити. А загалом був людиною простою, спокійною. Взагалі таких людей рідко зустрічаю, бо зараз усі нервові, виснажені. А він якось спокійно до усього ставився. Інколи видно було, що на серці у нього тривога, але завдяки Богу він знаходив спасіння та захист. Коли прийшла повістка, не переховувався, не тікав, мужньо пішов захищати. А також він завжди багато молився, тож упевнений, що він зараз на небесах», - говорить товариш Дмитро.
Ще один товариш додає, що коли йому вручили повістку, він сказав «Хто, як не я». Та вважав, що якщо Бог повів його цією стезею, то буде його захищати.
«Романа знала не багато часу, але знала його з кращої сторони. Він був порядною, доброю, чуйною людиною. Дуже шкода, що йдуть такі люди, нехай земля йому буде пухом», - прокоментував товаришка Лілія.
Р.Костуна призвали на військову службу під час мобілізації 4 грудня 2023 року.
На фронті він займав посаду стрільця. Загинув 10 травня, виконуючи бойове завдання по захисту України, в районі населеного пункту Роботине Запорізької області.
«Сумуємо разом з вами, низько схиляємо голови у скорботі. Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях», - підсумував військовослужбовець із позивним «Лиман».
Нагадаємо, Кременчук завтра проводжатиме Захисника, який загинув під Роботином, Романа Ковтуна
Ліна Романченко
Фото Микити Ліцкевича
