Коли людина досягає похилого віку, вона потребує постійного піклування: з боку рідних, медиків, держави. Та якщо склалося так, що найрідніших людей поруч уже немає, допомогу можуть надати територіальні центри соціального обслуговування. І це чи не єдина соломинка, яка з’єднуватиме стареньких із соціумом.
62- річна кременчужанка Наталія Мостова вже понад 12 років живе без родини. Життєві випробування навчилася переносити ще замолоду, коли раптово помер її батько і вона стала головою сімейства – лише з мамою та братом. Жінка з теплом згадує люблячих рідних, пригадує щасливе заміжжя. Хоча і те було недовгим, як хотілося би: чоловіка втратила 12 років тому. 15 років тому не стало й мами… Передчасно жінка втратила і рідного брата, якого збила автівка.
«Після всіх переживань я почала серйозно хворіти. До цукрового діабету, набутого ще в дитинстві, додався перелом ноги. Але здоров’я остаточно погіршилося саме після смерті чоловіка – тоді я пережила інсульт і через деякий час повністю втратила зір. Після цього я відновлювалася самотужки, намагалася долати депресію. Та коли зір зник повністю, жити стало складно і фізично, і морально. Через деякий час я вирішила звернутися до соцслужб», – розповідає пані Наталя.
Знайти свою людину
За три з половиною роки допомоги від територіального центру соціального обслуговування Автозаводського району жінці допомагали четверо працівників.
«Моя ситуація більш, ніж непроста, адже я не лише одинока, а й стала інвалідом. Тож з усіма працівниками терцентру намагалася знайти спільну мову. Проте першій працівниці було складно зі мною через її юний вік. Вона прийшла ще 19-річною, і виконувати постійну складну роботу біля старих людей не змогла. В іншої жінки не вистачало часу на допомогу. Якось мені потрібно було піти до безкоштовного стоматолога, я записалася у чергу, і соцробітниця мала мене відвести. Та вона настоювала, щоб я викликала лікаря додому, не розуміючи, що для пенсіонера це буде надто дорого», – ділиться спогадами Наталія Мостова.
Зараз у жінки квартира прибрана, на кухні порядок. Пані Наталя зауважує, що сама все життя любила чистому в домі, але тепер усьому завдячує працівниці терцентру: як прикрашеній новорічній ялинці, так і новорічному настрою в усій квартирі.
«Я хоч цього і не побачу, та відчуваю новорічну атмосферу, яку для мене створила Юлія. На щастя, і в побуті, і в плануванні роботи ми знайшли взаєморозуміння – вона мені, як подруга. Приходить двічі на тиждень. За цей час поприбирає, і прання розвісить, і почистить картоплю, якщо попрошу, і за ліками збігає, і контактний номер телефону знайде в абонентській книзі. Претензій до неї немає, лише подяка, як і всім працівникам центру», – додає жінка.
Кому допомагає терцентр
Загалом у Кременчуці за 2018 рік три терцентри міста надали соціальні послуги майже 12 тисячам людей. За словами голови Автозаводського територіального центру Лариси Дзюби, до центрів соцзахисту за допомогою звертаються як окремі категорії населення, що потребують підтримки, так і звичайні пенсіонери. Послуги тут різноманітні – усі життєві.
Та щоб до одиноких пенсіонерів приходив соцробітник і надавав допомогу вдома, перш за все, потрібно озвучити таке бажання у терцентрі. Працівник підрозділу сам оформить пакет документів, у якому обов’язково мають бути довідки з лікарняним підтвердженням того, що людина потребує стороннього догляду, оскільки вона тимчасово втратила навички самообслуговування. Тобто, не може приготувати їжу внаслідок певного захворювання, не може самостійно вийти в магазин чи інше.
При наданні послуг у терцентрі існує єдиний виняток: якщо людина потребує постійного догляду (це люди лежачі, інваліди першої групи чи в іншому стані подібної тяжкості). Доглядати за такими пенсіонерами заклад не може, адже біля них повинна бути постійно або цілодобово спеціальна людина, яка здійснює догляд.
«Якщо поруч такого пенсіонера є рідні – вони можуть його забрати і жити разом. Якщо ж у людини нікого рідного немає взагалі – ми займаємося їх оформленням до будинків-інтернатів. Проте є і такі випадки, коли ми допомагаємо деяким людям понад 10 років, і вони досі не хочуть переходити до будинку-інтернату, але обслуговувати себе десь на 90% не можуть. У цьому випадку наші робітники, зрозуміло, своїх людей не лишають», – додає Лариса Дзюба.
Види допомоги
Якщо рідні людини похилого віку далеко і не мають змоги допомогти фізично, вони можуть замовити послуги відвідування соціального працівника на платній основі. Розрахунки проводяться за методикою, яка є в терцентрі.
«У середньому це коштуватиме людині 120-150 грн на місяць. Але сюди входить небагато послуг: піти за продуктами, прибрати в помешканні чи оплатити комунальні послуги. У кожного своя потреба», – коментують співробітники установи.
При терцентрах одиноким стареньким безкоштовно допомагають психологи, юристи та фінансисти. Вони також можуть проконсультувати усіх інших пенсіонерів, але за певну плату.
Літні люди, у яких немає рідних, також можуть розраховувати тут на наступні безоплатні послуги: перукаря, з ремонту взуття або верхнього одягу. Іншим пенсіонерам теж не відмовлять, але за ці види робіт доведеться заплатити:
- жіноча стрижка коштує 20 грн, чоловіча – 14 грн. У понеділок, вівторок стрижку можливо зробити вдома. По середах і п’ятницях – у самому терцентрі.
- швачка полагодить кишеню за 43 грн, замінить блискавку – за 50 грн, а сукню відремонтує за 79 грн.
- якщо необхідно скористатися оверлоком – готуйте 21 грн.
Для одиноких пенсіонерів, які мають невеликі земельні ділянки, за потреби соцпрацівник може перекопати город і обсадити його. Але не більше 2 соток.
Слід зазначити, що вищевказаними послугами безкоштовно також можуть скористатися:
- інваліди першої та другої категорій (починаючи від 18 років),
- ветерани та діти війни,
- учасники антитерористичних операцій,
- внутрішньо переміщені особи,
- люди без постійного місця проживання.
Не менш важливою допомогою для всіх цих категорій осіб є можливість 5 разів на тиждень отримати гарячий обід (у робочі дні), профінансований міською програмою «Турбота». Талони на них видаються у терцентрах, собівартість такого набору з першого, другого та гарячого напою – 35 грн.
Також у центрах соціального обслуговування можна отримати інші послуги: вправи на тренажерах, масаж, вимірювання тиску та інші медичні послуги першої ланки. Детальнішу інформацію запитуйте у філіалах терцентрів у Крюкові та на Молодіжному.
Нелегка робота соціальних працівників
Робота соцпрацівника – не з легких, коментують у терцентрі. Так, відповідно до графіка, за добу такому працівнику варто обійти 6-7 людей, і кожному приділити близько 1,5 години. Час приходу узгоджується із пенсіонером і коригується. Приміром, якщо у когось домовлено провести просто вологе прибирання за годину, то іншому необхідно принести продукти з ринку чи ліки, а третьому зробити генеральне прибирання у квартирі (що може тривати до 2,5 годин).
За графіком, відвідувати кожного зі своїх підопічних соцпрацівник повинен двічі на тиждень. Середа – день для навчання співробітників, тому зазвичай вони не ходять до своїх клієнтів.
Якщо людина потрапляє у лікарню, в обов’язки соцпрацівника входить її провідати чи купити ліки. Також він має укласти декларацію свого клієнта з лікарем. На сьогодні у всіх пенсіонерів, які обслуговуються у терцентрі, договори із сімейними лікарями укладені.
«Все відбувається на домовленостях між людьми. І на питання «що тут необхідно робити», я відповідаю: те саме, що ви робите вдома, будете робити і цим людям, і стануть вони для вас майже рідними», – наголошує Лариса Дзюба.
Середній вік працівників терцентру – від 40 до 50 років. Але працюють тут і пенсіонери.
Зарплату за відвідування людей похилого віку соцпрацівники отримують у розмірі мінімалки – на сьогодні це 4 тис 173 грн.
Терцентр Автозаводського району:
пр. Свободи, б. 130,
тел: 77-22-23, 089-250-13-81.
Філія терцентру в мікрорайоні Молодіжний:
пр. Л. Українки, 29 та 42,
тел: 4-03-46, 096-984-15-84.
Терцентр у Крюківському районі:
вул. І. Приходька, б. 90,
тел: 6-13-60.
Ліна Романченко
Фото Кирило Воронцов
