Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
П'ятниця, 27 Листопада 2020
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

Навіть у кімнаті моргу пропонують вибір: тепер це відомо кременчужанам

 

19 жовтня 2020 12:30

«Чорна комедія», що примушує задуматися.

Минулими вихідними у Кременчуці в театрі комедії «МО» відбулась прем’єра вистави за п'єсою сучасної української драматургині Неди Нежданої «Той, що відчиняє двері». На спектакль 17 вересня у наще місто приїхала сама авторка.

Як повідомив режисер спектаклю Максим Воробйов, це була перша постановка українською мовою. Перед спектаклем він попередив, що вистава складна – та, що примушує задуматись.

«Той, хто прийшов до нас вперше, тому, можливо, постановка «не зайде», та так буває», - попередив він глядачів. А ще додав, що на сцені будуть лише жінки. Та сам вривався туди час від часу.

Про сам спектакль Неди Нежданої «Той, що відчиняє двері» відомо, що це «чорна комедія для театру національної трагедії». Дія відбувається в моргу, напівпідвальному приміщенні, у наші дні в холодний період року в Україні.

П’єса ставилася 15 разів у театрах Києва (Камерний театр-студія та «МІСТ»), Одеси, Рівного, Білої Церкви, в Москві на фестивалі «Любимовка», у студентських театрах Києва, Чернівців, Миколаєва, Рівного, Кременчука та інших. Брала участь у Польському проекті «Нова Європейська драма», поставлена в театрах Кракова, Гнєзно. Включена до каталогу кращих п’єс Європи-2004. Перекладена російською, польською, англійською мовами.

Сюжет п’єси здається досить простим, а в той же час різноплановим. Так, у кімнаті моргу опиняються дві жінки. Одна з них – санітарка, а друга – власне труп. Ну так би мовити, тіло, що ожило. Адже Вікторію (так звуть цю героїню) бойфренд кинув на вулиці. І вона дивом ожила.

Та ні, спочатку вона думає, що вже у потрапила у світ мертвих, як і санітарка Віра. Потім таки з’ясовують, що таки живі. Та на цьому все цікаве і починається, адже двері кімнати моргу (яка раніше була бункером на випадок ядерної війни) виявляються замкненими. І мобільний зв'язок зникає. Із реальним світом зв'язок лише через невідомого чоловіка, який час від часу телефонує, попереджаючи, що до них вже їдуть: залишається лише почекати.

Ось тут в головах жінок вибудовуються різні версії. То вони думають, що це настала ядерна війна, то про те, що це проникнення в потойбіччя, то політичний переворот, з «лівими» і «правими», то напад бандитів. Дивує і те, як легко і з гумором вони пристосовуються до будь-якого абсурду.

Проте відчуття невизначеності пересилює будь-які відчуття.  

А ще хоч-не-хочеш, а робиш паралелі із сьогоденням. Адже в рамках коронавірусного карантину здається, що й нам створили  особливу зону, з якої незрозуміло, як вибратися. 

Проте ключовим у п’єсі є епілог. А там з’являються відчинені двері, кардинально змінені жінки – Віра і Віка. Нові і такі різні світи: світлий тунель на противагу широкій вулиці. І ось, коли невідомість дарує жінкам свободу і право власного вибору, то виявляється, що до цього вони зовсім не готові.

І тут, авторка вкладає в вуста Віки слова про вибір:

«Вони кинули його нам, як собаці кістку. Нате вам вашу свободу, подавіться нею. Ти можеш іти, а можеш залишатися. Ти можеш бути живою, а можеш мертвою. Ти сама вибираєш. Немає нічого ні зверху, ні знизу. Нічого! Тобі нікого звинувачувати у свої бідах і 13 помилках. Тобі не треба пристосовуватися до обставин. Ти сама їх створюєш. Твої слова - це твої слова, твої кроки - це твої кроки, твоя тінь - це твоя тінь... Ми всі чекали на того, хто відчинить ці двері - надаремне. І найстрашніше, що телефон уже більше ніколи не задзвонить - вони проїхали повз нас. Вони вчинили найгірше...»

Свобода є…та як нею користатися? Оце так проблема! Тож глядачі йшли з залу теж з повною невизначеністю. Та перед цим скупали у оваціях, як артистів і режисера, так і авторку п’єси Неду Неждану.

Вона ж залишила відгук про зустріч з кременчужанами перед спектаклем:

«Перша презентація драматургічних антологій та Інтернет-проектів Центру Курбаса у Кременчуку. Це видання «Інша драма», «Лабіринт із криги та вогню», «Голос тихої безодні та інші голоси», «Таїна бутя», «Авансцена-Євродрам», сайт «Драма-Світ» та інші. Дякуємо за запрошення і підтримку незалежному театру МО – Максиму Воробйову і Олександрі Синиці, які створили цей сучасний простір – справжню театральну оазу у культурній пустелі міста. Аудиторія приймала з великою цікавістю та засипала питаннями. Далі буде. «Пустеля», бо у місті, де ще 100 років тому було 3 театри і навіть організовували акторську біржу, у незалежній Україні жодна влада не спромоглася на жодну підтримку театру взагалі. Для порівняння – в Ужгороді, де майже вдвічі менше мешканців, влада фінансує 2 театри, тут – 0».

Незабаром на сайті Кременчуцької газети вийде інтерв’ю з Недою Нежданою.

 

 

Світлана Павленко

Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть слово, натисніть CTRL + Enter і відправте повідомлення в редакцію

Інші новини

Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися