Кременчуцька газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Неділя, 13 Червня 2021
Facebook Twitter Instagram Кременчуцька газета на Youtube

Вы здесь

У 16 років – у самісіньке пекло Другої світової: розповідь про легендарну кременчужанку Валентину Камишнікову

 

 

9 травня 2021 09:00

Донька легендарної кременчужанки Валентини Трохимівни Камишнікової – про буремні роки найріднішої людини.

8 травня минає рік, як перестало битися серце 96-річної Валентини Камишнікової (на фото). Тисячі кременчужан мали уявлення про Другу світову війну саме з її спогадів. Вона була медсестрою на передовій, а вийшовши на пенсію, зустрічалась із учнями, молоддю, розповідала про події далеких часів. Нещодавно старша донька Валентини Трохимівни, пані Людмила, залишаючи наше місто, передала речі своїх матері й батька Музею військової історії Кременчука, який знаходиться на базіі ВПУ№7, і поспілкувалась із журналістами.

«Мама була неймовірною людиною. У плані того, що в неї були цілющі руки. У тих бійців, яким вона робила перев’язки, рани не гноїлися. Коли поранений вже поступав у медсанбат і медики дізнавались, що допомогу надавала Валя Камишнікова, обробляли рани не в першу чергу. Також там знали – ускладнень не буде. Бабуся моєї мами лікувала все село. Видно, мала якусь енергетику, яка і передалася мамі. Вона легко заспокоювала найтяжчого пораненого. Коли були тяжкі ушкодження у бійців, наприклад, в статеві органи, і вони просили дати їм пістолет, щоб застрелитися, казали: «Кому я після війни потрібен?», то мама говорила так впевнено: «Мені потрібен! Я за тебе вийду заміж». І, як не дивно, це заспокоювало», – розповіла пані Людмила.

Вона пригадує, що після війни Валентина Трохимівна теж намагалася прийти на допомогу всім, хто цього потребував.

«У дитинстві мені здавалося, що вона – моя мама і лише мені хоче допомогти. Але згодом бачила, що вона так поступала зі знайомими, сусідами, а то і зовсім чужими людьми. У неї були найнеочікуваніші способи вийти з тієї чи іншої ситуації», – зі спогадів Людмили про маму.

У 16 років стала 17-річною

Війна почалася, коли Валі Гальченко (дівоче прізвище Камишнікової – авт.) було 16 років, і вона закінчила перший курс медичного технікуму.

«Влітку 1941 року вона вже працювала у військкоматі Кременчука, розносила повістки. На фронт матусю не брали, хоч як не просилася. Тоді вона приписала собі один рік. А сталося це так: поскаржилась старшому брату Івану, що не може піти на війну, і саме він запропонував у свідоцтві про народження виправити 1925 рік на 1924 рік. Так все життя на рік старшою і була. Коли померла минулого року, 8 травня, їй було 95 років, але згідно з паспортом – 96. До війни було сильне патріотичне виховання, тоді всі підлітки прагнули потрапити на фронт», – пригадує донька легендарної кременчужанки.

Від ампутації ноги врятував… вік

Вже у вересні 1941 року Валентина отримала тяжке поранення в ногу – всі кістки осколками перебило.

«Це було під Харковом, їй дивом пощастило потрапити в ешелон для поранених із командного складу, який відправляли в Сибір. Тоді один командир сказав, що без Валі Камишнікової не поїде. Тож, маму і взяли. Аж через місяць дісталися пункту призначення. І коли лікар оглянув її рану, то виніс вердикт: повністю ампутувати ногу. А мама дивиться на нього очима повними сліз і каже: «Мені лише 16 років». І через це погодилися спробувати спочатку рану лікувати. Все вийшло, і вже у грудні 1941 року Валя опинилися в Барнаулі, де формувалася Сибірська дивізія, яка стояла спочатку під Москвою, а потім її перенаправили під Сталінград. І ось звідти до самого Відня дивізія звільняла Кременчук, форсувала Дніпро неподалік нашого міста, була Яссько-Кишинівська операція та інші військові операції, в яких брала участь матуся», – розповідає Людмила.

Взагалі за роки Другої світової війни Валентина мала три поранення, контузію. І щоразу поверталась у свою частину. А командиром полку, де вона служила, був її майбутній чоловік – Петро Камишніков.

«Розпустила волосся – і пішла назустріч вистрілам»

«Мама була хороброю. Вона ніколи і нікого не боялася. Навіть коли я чогось у дитинстві лякалась, вона власним прикладом показувала, що це не страшне. І на війні нічого не боялася. Розповідала нам про один епізод. Колись фашистські танки оточили їхні окопи. Тих, хто намагався виповзти з окопу і переміститися в інше місце, вбивали чи ранили, і вони лежали, страшно кричали на полі бою. Побачивши це, мама встала, зняла з голови пілотку, розпустила довге русяве волосся і пішла. І німці припинили стрільбу. Тоді мама пішла до поранених і дала сигнал санітарам. Ті вийшли і підібрали всіх. Після цього ворог знову відкрив стрільбу. Коли пізніше її запитували, навіщо це зробила, невже не боялася, що уб'ють? Вона відповіла коротко: «Та скільки їх можна боятися!» – згадує донька.

Рятувала ампулами глюкози

Уже майже під кінець війни Валентина Камишнікова попала в оточення. Це було в Альпах. Днів 20 довелося йти горами, без їжі.

«Мама пригадувала, що знизу линув запах свіжоспеченого хлібу, а воїни були дуже голодними, адже їли лише жолуді і кору дерев. Навіть багаття боялися палити, аби не викритив ворог. У той же час німці через гучномовці закликали ці розрізнені групи спуститися – тоді на них чекає гаряча лазня, ситна їжа. Але на це не пристали і вийшли з оточення. Мама ж «підгодовувала» найслабших бійців: давала випити вміст ампули глюкози», – розповідає донька.

І для своїх, і для ворогів

При собі у Валі Гальченко був пістолет і зв’язка гранат. Пістолет – аби настирливих бійців лякати. Хоч і був наказ, що приставання до жінок каралося розстрілом, все одно такі випадки у війську траплялися.

«Довелось мамі і в штикову атаку ходити, тоді ж мала поранення у груди. Вискакує вона з окопу, а назустріч – німець. Розповідала нам, що у нього сині очі, дивиться із жахом. Однак штиком штрикнув – у декілька міліметрах від серця пройшов», – зі спогадів Людмили.

Жінка зі сталевим стрижнем

Із Петром Камишніковим Валентина одружилася у 1945 році. Виростила двох доньок, обидві стали лікарями. Ще одна, третя донька, на жаль, померла дитиною.

«Ми медики, адже мама була медсестрою», – говорить Людмила.

Пригадує, що після того, як батько пішов у відставку у 1953 році, родина поселилася у Кременчуці.

«Мама дуже любила це місто, а також рідне село Низи, що зараз є передмістям Горішніх Плавнів. Тато хотів оселитися у середній полосі Росії, а вона наполягла саме на Кременчуці. Йому відразу мали дати квартиру, але місто настільки було зруйноване, що довелося брати ділянку і зводити будинок, який і досі стоїть», – пригадує пані Людмила.

Коли ж вона поступила в медичний інститут і потрібно було доньку навчати, Валентина Камишнікова пішла працювати на Кременчуцький м'ясокомбінат упаковщицею ковбасних виробів, де її цінили. Робота тяжка – ящики по 60 кг кидала вище себе, але справлялась, і за це її цінували.

«Також не могла жити без громадської роботи. Я навіть заслуховувалася, як вона розповідала про війну на зустрічах. Як вона доносила дітям факти про ті події. Вміла донести думку, яку хотіла передати», – пригадує донька кременчуцької легенди.

Сьогодні відзначається 76-та річниця перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Через пандемію та карантинні обмеження, які діють у Кременчуці, не планується масових заходів. Однак ветеранів війни все рівно вшановуватимуть. І це дійсно важливо. Тому що кожного року вони відходять у вічність. І все менше залишається серед нас тих, хто був безпосереднім учасником бойових дій, хто бачив всі жахи війни та може розповісти про це. Адже нащадки мають пам’ятати подвиг, який здійснили заради мирного неба і щасливого життя. Тож, відкладіть справи і привітайте дідуся, бабусю, приділіть їм увагу. Це надзвичайно важливо для них.

Нагадаємо, донька легендарної кременчужанки Валентини Камишнікової передала речі матері Музею військової історії Кременчука.

У Кременчуці пропонують назвати одну з вулиць на честь легендарної визволительки міста В.Камишнікової.

Напередодні 9 травня померла легендарна визволителька Кременчука.

Нещодавно до Кременчуцького краєзнавчого музею передали речі визволительки Кременчука, ветерана Другої Світової війни Анастасії Самсонівни Тригуби.

 

Олена Ліпошко

Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть слово, натисніть CTRL + Enter і відправте повідомлення в редакцію

Інші новини

Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Ми в Telegram

Підписатися