А серед студентів обирали Кременя та Веселинку. Як поєднуються ці незвичайні факти – далі у матеріалі.
Сьогодні у відділі абонементу Центральної міської бібліотеки повідали неймовірні і головне - особливі історії про Кременчук, які виокремлюють наше місто поміж багатьох інших. Ними розпочали цикл заходів «Цікаві історії із запасників музею», які плануються проводити щоквартально у місцевих бібліотеках.
Так, серед перших історій – про свято «Щучого хвоста», яке відзначалося лише у нашому місті ще з початку 20 ст. Як розповіла керівниця Кременчуцького краєзнавчого музею Алла Гайшинська, його проводили переважно на Масляну, у вівторок. За традицією свята, усі бажаючі рибалки приносили спійманих щук і серед них визначали найбільшу. Наймасивніша рибина перемагала, а той, хто її ловив – ставав рибним Отаманом. Пізніше за щуку проводили аукціон. У благодійний капелюх клали гроші: хто скільки міг. Хто вигравав із сумою лоту, тому і діставався… хвіст від рибини. Адже саму щуку офіційно передавали у лікувальний заклад чи дитбудинок, а відрізаний хвостик діставався родині благодійника.
«Що цікаво, з цього робили театралізоване дійство. Хвіст до будинку благодійника відносив гурт хлопчаків, показуючи, як це складно та який він важкий. У той же час господиня, якій його пізніше вручали, показувала невимовну радість, а за такий «улов» ще й нагороджувала гостей. Але дане свято добра, безумовно, приносило радість і містянам, і потребуючим, яким щось купували на гроші з аукціону. Також кошти виділялися на дитбудинки, закупівлю книг у бібліотеки чи школи. Говорили, що тим меценатам, які не шкодували грошей на щуку – щастило упродовж всього року. А наше місто охрестили містом із найсмачнішими щуками в Україні», - наголосили А.Гайшинська.
Нагадала і про щуку з Кременчука, яка знаходиться на набережній по провулку Д.Тьомкіна,2. Тож хто не знав – той зараз отримає лайфак про нашу місцеву «виконувачку бажань».
«За місцевими легендами, якщо покласти праву руку у її пащу і загадати бажання – то воно неодмінно здійсниться. Якщо ж покласти у пащу руки двом закоханим – вони обов’язково збережуть свою пару. Є і смішне повір’я: якщо потерти носа щуці – ваш чоловік точно позбудеться звички куріння», - додала Алла Павлівна.
Розповіла і про унікальне свято «Кременця та Веселинки», які також відзначалися лише у Кременчуці. Його святкували першокурсники з двох різних учбових закладів: Кременчуцького Олександрівського реального училища та Маріїнської жіночої гімназії.
«Заклади були розташовані через дорогу один від одного. У першому навчали лише хлопців, у другому – дівчат. Відзначали свято у середині травня, щоб підсолодити час перед складними іспитами. Але його пам’ятали весь наступний рік, адже переможці конкурсів на святі – студенти, яким, відповідно, присвоювали звання Кременя та Веселинки, ставали символами на весь наступний навчальний рік», - прокоментувала світлини таких студентів А.Гайшинська.
За її інформацією, звання отримували серед 10 претендентів між студентами від закладів хлопців та дівчат. За умовами, вони сідали один навпроти одного і привселюдно вели бесіди.
«Спершу студенти привітно віталися, а потім підтримували розмову: про життя, освіту, соціум. Тут їм було важливо показати, що вони володіють знаннями з письма, математики, інших наук. Та серед найпершого – їм необхідно було продемонструвати свої вміння тримати бесіду, тобто, бути освіченими ерудованими людьми. Зауважимо, що у студенти до наших закладів брали дітлахів від 11-12 років. І першачки були ще зовсім юними. Адже потім упродовж всього року їх запрошували і до міської думи, і з початком навігації на Дніпрі на обкатку водного транспорту, і на випускні до інших навчальних закладів», - додала Алла Павлівна.
Іншими словами, двоє кременчуцьких дітей-студентів весь рік несли статус успішності, благополуччя та мудрості і були бажаними гостями на більшості важливих заходів міста.
Такі розповіді про особливі свята у Кременчуці - підсумувала працівниця бібліотечного відділу Інна Хмелик - лише початок. Попереду ще багато історій із циклу, які зможуть почути допитливі кременчужани.
Нагадаємо, у бібліотеці на Соборній обіцяють розповісти про «Кремінець і веселинку та інші свята, характерні для кременчужан».
Ліна Романченко
Фото Кирила Воронцова
Подпишись на нас
