Влучно про актуальне.
Вчений-мистецтвознавець, доктор філософії, директор Кременчуцької художньої галереї Оксана Бойко розпочала серію публікацій про унікальний міжнародний Проєкт по відродженню імен славетних українців «Василь Устимович-лікар, громадський діяч, меценат, засновник дендропарку Устимівка».
"Для мене особисто це рік праці. Але я розповім про всіх учасників поступово.
Проєкт проходить за підтримки: товариство «Знання» Украіни, мерії Кременчука, мистецької майстерні «Око», ідейний натхненник і меценат Михайло Колісник",- написала Oksana Boiko на своїй сторінці у Фейсбуці.
Її одна з перших публікацій називається «Василь Устимович - лікар, меценат, громадський діяч, засновник дендропарку Устимівка».
«Геноцид – знищення пам’яті народу, – вважає кандидат сільськогосподарських наук, успішний фермер, меценат Михайло Григорович Колісник. – Ім’я Василя Устимовича, як і його портрет, теж зникав з обріїв Кременчука. Та славному козацькому роду пощастило, адже його дітища Устимівський дендропарк, залізнична станція і село Устимівка зберегли ім’я Устимовича, хоч і в географічних назвах.
Вперше я побачив Устимівський дендропарк в 1977 році. Це була вражаюча краса. Для парку був час здорової зрілості, не ушкоджено жодного дерева, на власні очі бачив легендарну колекцію кактусів. Питомник процвітав, дерева давали насіння, парк оновлювався й охоронявся. Туди навіть велосипедом не можна було заїхати, а сьогодні вже машинами заїжджають.
До 100-річчя парку з’їхались відомі вчені, академіки, професори, преса. Моє враження було настільки сильним, що я зізнався, що мрію бути агрономом (любов до землі мені передав дід) і працювати в дендропарку. Тоді Дослідна станція дендропарку мала всесоюзне значення, директором був Дерев’янко Михайло Іванович. 1982 року я розпочав роботу агрономом-насіннєводом, згодом – головним агрономом і заступником директора Дослідної станції. Я і тепер вважаю, що вік від 25 до 40 років, коли я працював там, є кращим в моєму житті. Там я познайомився з дендрологом Катериною Савичною Сич, яка в 2000 році пішла на пенсію. Заміни їй не знайшли, погіршилось фінансування, тепер навіть посади займають люди, котрі не мають відповідної освіти.
Коли виповнилось 125 років парку, замість зелених шат з’явились сплетіння сушняку. Раніше ми таїли подих і чули спів птахів, мов гімн в ім’я краси, а сьогодні замість щебету – тихі голоси за упокій… Тож від 2000 року я почав діяти, написав серію статей: «Устимівський дендропарк волає SOS!», «Зворотна сторона медалі». З дозволу керівництва організував спецтехніку і оплатив обрізку сушняку на висоті 8-12 м, закупив у «Гарди» дерева і кущі на суму 350 тис.грн., закладено центральну алею з черемхи Шубаря, висаджено колекцію магнолій (та вони без належного догляду всі загинули!!!). Особливу увагу я звертаю на зовнішню естетику, полюбляю поєднання різнобарв’я листя, розмаїття форм крон (шароподібні, плакучі, колоновидні. Та цього недостатньо.
На мою думку, сьогодні існує дві задачі: відновлення пам’яті славетного кременчужанина Василя Устимовича і порятунок перлини паркового мистецтва державного значення дендрарію «Устимівка».
Проблемою є катастрофічний занепад дендропарку, який відбувається вже 20 років. Відсутність належного фінансування й професійного керівництва привели до таких наслідків:
• рослини хворіють і всихають через відсутність поливу;
• не діє розплідник для оновлення порід, втрачається колекційна цінність парку;
• дикорослі породи поглинають парковий простір;
• садиба Устимовича, в котрому розташована Устимівська дослідна станція, руйнується, потребує збереження як історична і культурна спадщина України;
• повна відсутність туристичної складової: немає скверу (вулиці), пам’ятника, музею, інформаційних джерел (буклетів, карт, путівників парком, фотопродукції, книг з історії, тощо); відсутня відповідна логістика та інфраструктура.
• ім’я Василя Васильовича Устимовича відсутнє навіть у Вікіпедії!
Василя Устимовича можна сміливо назвати кременчуцьким Вавіловим, адже він мав науковий підхід до сільськогосподарських рослин, займався селекцією, адаптував та розмножував рідкісні породи дерев, збирав власну колекцію насіння. Він був видатним колекціонером рослинних ресурсів. Тому на початку ХХ ст. Устимівський дендропарк, наряду з Софіївським, набув статус заповідника!
До 100-річчя в ньому ще росло 470 видів дерев і кущів. Тоді як на сьогодні вже втрачено 30% колекційного скарбу: зникають колекції мадрин, сосни веймутової, унікальні форми туї жовтої та колоновидної, пропала безцінна колекція кактусів і три дерева ліщини деревовидної…
Цими питаннями, що здобули всеукраїнський резонанс, занепокоєна і культурна громада Кременчука, Полтави, Києва. Тому ми написали ряд листів-звернень до Президента України з метою покращити долю Устимівського дендрарію та передачі його у комунальну власність устимівської громади. Також мене підтримує мерія Кременчука, за що їм щиро вдячний!»,- написала Oksana Boiko на своїй сторінці у Фейсбуці.
Нагадаємо, 9 червня о 15.00 в Кременчуцька міська художня галерея відкривається виставка Василь Устимович-прекрасне і корисне» за адресою вул. Коцюбинського 4!
Олег Булашев
