До Дня міста продовжуємо цикл матеріалів, присвячених його історії.
Ті, хто цікавиться історією Кременчука, певно, чули оповідки про козака Кременя чи інші легенди про створення нашого міста. Водночас у Кременчуцькому краєзнавчому музеї можна побачити унікальні стародавні артефакти, які сягають тисячами років у минуле. Тож, можливо, козаки не причетні до назви нашого міста?
Як пояснюють історики, ще перша людина часів верхнього палеоліту оселялася у центрі Східноєвропейської рівнини, куди входить і Кременчуцький мікрорегіон. У пониззі річки Сула та долині Дніпра (від гирла Сули до села Максимівка, що вище Кременчука) знайдено близько 20 пунктів палеолітичних знахідок. Яким, звернемо увагу, близько 13 тисяч років!
«Вважається, що причинами такого скупчення слідів проживання стародавньої людини саме в цьому місці була наявність запасів мореного кременю – сировини для виготовлення знарядь праці. Адже саме кремінь у морених льодовикових відкладеннях у районі Кременчука надає впевненості в існуванні вздовж гранітних скелястих берегів лівобережжя річки та навколишніх підвищеннях решток стоянок пізньопалеолітичної людини. На це вказують і знайдені тут скупчення кісток викопних тварин, які зберігаються в Музеї палеонтології НАН (Національної Академії наук України – ред.), Харківському історичному, Полтавському та Кременчуцькому краєзнавчому музеях», – пише у книзі «Старожитності Кременчука» Олександр Супруненко.
Пізньопалеолітична людина купалася у Дніпрі?
Співробітники Кременчуцького краєзнавчого музею зауважують, що розкопки велися на Кременчуччині ще з кінця ХІХ століття. Але доволі багато артефактів виявили і зовсім нещодавно – за часів будівництва заводів чи добування корисних копалин.
Знахідки, які пов’язують із найдавнішим часом, розділяють на декілька так званих «кущів» – тобто збірок важливих історичних надбань шляхом археологічних досліджень.
Один із таких «кущів» був розташований у районі сіл Ламане, Гуньки та Потоки, а також уздовж верхнього правобережжя Псла. Зокрема в околицях Ламаного випадково на глибині 4 м виявили рештки пізньопалеолітичного житла з кісток мамонта, а довкола села – залишки кісток шерстистого носорога та малого печерного ведмедя.
Інший «кущ» знахідок концентрувався нижче Градизька по Дніпру, у районі сіл Максимівка – Недогарки – Піщане. Там в обривах і кар’єрах також викопували залишки мамонта, носорога та бізона. При розкопках у районі села Кривуші виявили зуби та щелепи мамонтів, череп гігантського оленя. У районі річки Сухий Кагамлик на території нашого міста – кістки викопного коня. За спостереженнями археологів, найбільше скупчення решток таких тварин знайшли на місці Малокохнівського гранітного кар’єру, де у 1951-1954 роках працювали палеонтологи на чолі з доктором біологічних наук І. Підоплічником. Рештки мамонта знаходили і в районі Крюкова.
Загалом у межах самого міста виділяють не менше 5-6 пунктів стоянок палеолітичної людини. Селилися вони переважно вздовж Дніпра. Дослідники припускають, що частина решток тварин відносяться до доби пізнішого типу. Наприклад, в межах гори Пивиха (на території Глобинського та Кременчуцького районів) виявили залишки трогонтерієвого слона (степний мамонт), який жив від 750 до 500 тисяч років тому.
Раківське поселення часів Кам’яного віку
Далі історики вказують на свідчення подальших етапів освоєння території міста людиною кам’яного віку – фінальної епохи мезоліту (кінець VII – VI тис до н.е.). На цю добу є також декілька знахідок, які походять із місця заводу силікатної цегли, що розташований на східній околиці міста. Тут, а також у південно-східній частині Крюкова знайшли підтвердження існування людей бронзового віку, відоме як Раківське поселення. Зокрема знахідки, виявлені внаслідок добування та очищення піску із Дніпра цим цегельним заводом, проливають світло на питання конкретного часу першого заселення людиною території Кременчука.
Так, у вересні 1995 року краєзнавець П. Потапенко вилучив із купи сміття невеличкий темний уламок кістки, помережаний прокресленим орнаментом, схожий на деталь наконечника спису доби кам’яного віку. Частина наконечника виготовлена із трубчастої кістки дикої копитної тварини, тепло-коричневого кольору, заполірованою поверхнею. Тоді увагу археологів привернув лицевий бік знаряддя, прикрашений гравіровкою у вигляді загострених шестикутників із зубчастими краями.
На думку знавців, композиція зображує цілу серію наконечників. Такі знаряддя належать до дніпровського варіанту кукрецької пізньомезолітичної культури (від 10 до 7,5 тис років тому). Таким чином, наконечник списа зі вставками з кременю – на сьогодні найдавніший витвір мистецтва з території Кременчука.
«Мав, напевно, ритуальне призначення і використовувався населенням при полюванні на тура, зубра і сайгака», – коментують історики.
А ще додають, що поодинокі знахідки з кременю – стріли-наконечники зустрічалися й на Раківському поселенні епохи неоліту-бронзи та на території Малокохнівського гранітного кар’єру.
Відмічають і першу знайдену кераміку часів неолітичного поселення – на території Раківського поселення. Тут виявили уламки посуду червонувато-брунатного кольору, з великою кількістю рослинності у структурі кераміки, що створювало додатковий декоративний ефект. Серед орнаментів – гребінчасті та ялинкоподібні композиції. Інша кераміка – з вмістом дрібнозернистого піску, кутними та овальними орнаментами. У складі деяких предметів посуду є домішки товченої черепашки. Науковці припускають, що життя тут вирувало не лише у часи неоліту, а й раніше. Так, на початку другої половини 5 тис до н.е. сюди приходять племена середньостогівської археологічної культури. З ними вперше з’явився шнуровий орнамент на посуді, бойові кам’яні молоти. Також у цей час вперше приручили коней та виготовили гарпун з кістки лося. Втім, на сьогодні історики не беруться стверджувати, що це поселення було єдиним на території міста. Адже схожу неолітичну кераміку знайшли вище від нього за течією Дніпра – при будівництві човнової станції «Демурівка».
До речі, середній бронзовий вік у Подніпров’ї (XVII-XVI ст. до н.е.) характерний таким культурним явищем, як багатоваликова кераміка.
Кілька фактів «спираються» саме на Кременчуччину, підтвердження яких виявили біля сіл Шушвалівка та Максимівка, смт. Градизьк, на околицях Дмитрівки. Тодішні мешканці – представники індоіранського етносу – були скотарями, вели напівосілий спосіб життя.
Кам’яні та курганні поховання
Особливими за своєю культурою були як поселення, так і поховання середньостогівської енеолітичної спільноти.
«Своїх померлих ховали у кам’яних скринях чи ґрунтових ямах. Основним обрядом було трупопокладання на спині, з підігнутими в колінах ногами, але частіше вони падали на правий чи на лівий бік, або нарізно – «ромбом», руки – випростані вздовж тулуба», – уточнюють історики.
Один із таких ґрунтових некрополів – у складі двох поховань – знайшли біля Кам’яних Потоків у 1960 році. Поховані розташовувалися на відстані 2 м один від одного. У обох були зігнуті ноги. Поряд з одним побачили розвал великого пористого горщика висотою 40 см, прикрашений орнаментом дрібнозубої гребінки. Були тут і ножеподібні пластини з кременю, фрагменти кістяного наконечника.
Інколи подібні поховання знаходили і під курганними насипами. Проте у таких місцях виявляють ще одну традицію поховання: посипання тіла червоною мінеральною фарбою – вохрою. Один із таких унікальних курганів розкопали біля села Єрестівка.
Загалом на території міста та на околицях знайшли близько 50 курганів: в районі нафтопереробного заводу, на території Великої Кохнівки, на вул. Ломоносова (на правому березі Сухого Кобелячка), на вул. О. Древаля (в районі присадибних ділянок будинків №№1334-140), на вул. Ціолковського-Петровського (колишній хутір Терещенків), в районі колишнього кладовища «Першої лікарні ім. О.Богаєвського», у селах Рокитне, Червона Знам’янка (зараз Нова Знам’янка), Вільна Терешківка, Піщане, Кривуші, П’ятихатки (Рокитнянської сільради), у Потоках.
Найцікавіші знахідки на території міста
Є наочні підтвердження, що Кременчуком проходили кочівники-завойовники – кіммерійці. Вони осідали на Правобережжі Дніпра і навчили місцеве населення виготовляти озброєння, прикраси, посуд з металу тощо.
Один із таких артефактів виявили під час будівництва об’їзного шосе навколо Кременчуцького нафтопереробного заводу у 1970 році. Тоді до ковша будівельників потрапили рештки поховання: кістки людини і коня, уламки стріл, руків’я бронзово-залізного меча VIII ст. до н.е.
До таких артефактів належить і деталь вузди – бронзовий литий псалій кіммерійської доби, знайдений на території Молодіжного.
У 1993 році біля села Мозоліївка у розмиві берега випадково виявили «ранньоскіфські» двоскладові стременеподібні бронзові вудила.
Зауважують і про цілі укріплені поселення того часу – городища. Рештки такого науковці Дмитро Телегін та Євгенія Махно знайшли за 2 км на південний схід від села Золотнишене. Там виявили керамічні матеріали, фрагменти посуду, амфор, цідилок. Усе – у фрагментах скіфського орнаменту, залізні кинджали.
Нагадаємо, ми розпочали цикл публікацій, що присвячені святкуванню Дня міста. Зокрема про відомих людей, які гостювали у Кременчуці. По-перше, ми згадали про Галину Брежнєву.
Ліна Романченко
Допомагали збирати матеріали співробітники Кременчуцького краєзнавчого музею:
Алла Гайшинська, Олена Коваленко, Ірина Соколова
