Кременчугская газета
Kremenchuk, Poltava Oblast, Ukraine
Среда, 26 Февраля 2020 года
Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube

Вы здесь

Вихованці Кременчуцької колонії: за вами стежать боковим зором, а далі діє «схема п’яти пальців»

3 февраля 2020 08:30

Крадіжка, грабіж, дрібне шахрайство. Ледь не щодня ми чуємо про такі випадки з новин. І, певно, кожен хоча б раз у житті та потрапляв «під руку» таких зловмисників. Яка вона – логіка шахрая чи грабіжника та як уберегтися від них? Щоб дізнатися про це, ми поговорили з тими, хто зараз відбуває покарання за подібні вчинки у Кременчуцькій виправній колонії.

Хизуєшся гаджетом – можеш його лишитися

Андрій* (17 років) потрапив у колонію за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (ККУ) (крадіжка з проникненням) та за ч. 2 ст. 190 ККУ (шахрайство). У Кременчуцькій колонії хлопець перебуває 4-й місяць. До цього його арештовували на 9 діб також за крадіжку. Загалом за ним – 50 епізодів.

Розповідаючи свою історію, наголошує, що проникати у приміщення одного з кременчуцьких магазинів мережі «Оптовичок» не планував. Але під дією алкоголю опинився там, вибивши стіну. Виніс алкоголь, каву та солодощі.
«У кожної людини – свої обставини та історія. Я з дитинства годував себе сам, інколи допомагав сестрам», – розповідає Андрій і додає, що у крадіжках завжди брав участь лише сам, щоб ніхто не підставив.

«Нету тела – нету дела», – цитує він жартома відому приказку.

І озвучує нову мрію: стати актором, щоб колись знятися на Одеській кіностудії. Цього року на новорічному святі у колонії грав казкового героя – Ябіду-карябіду. У Кременчуцькій колонії вишиває, малює, грає у шахи. Те саме робив і в реабілітаційних центрах Харкова, Запоріжжя, Дніпра, де перебував раніше.

«Доки суперник думає, я уже знаю, як ходити (йдеться про гру в шахи – ред.). Так само в житті. Щоб вижити, у мене не було часу довго роздумувати, діяв відносно ситуації. От, наприклад, їду у тролейбусі. Тиснява, люди роздратовані, увага розсіяна. У цей час найкраще витягати гаманці або телефони… І все ховаєш у рукав. Після цього лише потрібно вчасно вибігти на наступній зупинці», – розповідає засуджений.

Із досвіду пригадує, що здебільшого у жертви обирав тих, хто його дратував. Тобто, хто активно демонстрував нові гаджети або хизувався дорогими аксесуарами в людних місцях.

«Відчуття, що ці люди все одно з часом придбають нові телефони чи речі. Або що вони дісталися їм легким шляхом. Так нехай дістануться ще раз», – коментує своє бачення таких ситуацій Андрій.

Розпізнати командну роботу

Дмитру* – 17. Він у виправній колонії 7-й місяць – за ч. 2 ст. 185 ККУ (крадіжка). Його спіймали, коли різав кабелі у люку – спрацювала сигналізація. До цього, зізнається, за допомоги вправних рук вдалося прожити на вулиці близько 5 років. «Навичкам» навчили товариші. Дістати з кишені чи сумки телефон, винести з офісу комп’ютер чи планшет – для нього це було за іграшки.

«Завжди працював у команді. Ходили на завдання навіть по 15 людей. Розбивалися на пари. Приміром, доки продавчиня щось комусь пояснює, інший бере гроші чи речі. Вміння вийти непоміченим із приміщення з «упольованим» приходить із практикою і стає твоїм сьомим відчуттям. Усім здається, що вони ніколи не натраплять на грабіжників. Це й спрацьовує – людська безпечність!» – зізнається Дмитро.

Розповідає, що вони з товаришами «по справі» не раз розігрували ситуації із бандитських фільмів. До прикладу, один відволікає господаря квартири, інший забігає та забирає те, що потрібно. Для безпеки інколи працювали в масках. Відпрацьовували й простіші «схеми» – у магазинах. Наприклад, приходять два покупці. Один просить консультанта показати товар, що знаходиться на найвищих поличках. Інший у цей час бере те, що йому потрібно. А ще за тією ж схемою вдавалося навіть «взяти» касу: викрадали гроші у водіїв маршруток чи таксистів. Один відволікав водія у вікно, інший забирав гроші.

«Непогана здобич – на ринку, коли, скажімо, хтось із продавців відходить у туалет чи ще кудись. У парках не працюємо, бо там чергують полісмени. А от у перукарнях, салонах краси працювати легше. У такому людному місці забирали щось одне – телефон чи гаманець, щоб не було «великого кіпішу». Адже є і фраза така «Жадібність фраєра згубила». Тож ми завжди намагалися дотримуватися міри», – розповідає хлопець і розкриває секрети злодія: чим краще ти одягнутий, тим менше на тебе падає підозри з боку жертви.

«Кроси, спортивний костюм, кепка, і щоб одяг був чистим – щоб тебе не відрізнили від порядної сімейної людини. У команді зі справжніми друзями не страшно. Як щось стається, кричиш про допомогу. Так само знаєш, де потрібно розплакатися, коли тебе спіймали. Бували випадки, коли під час пограбування одного помічають. Тоді інший починає бігти за грабіжником. Люди побачили, що злодія мають наздогнати, і зупиняються. А нас уже і слід холодний!» – ділиться досвідом юнак.

Улюблений серіал Дмитра – «Бригада». Колись разом із другом вони мріяли про чорну 99-ку (автомобіль марки Лада 21099) та розширений «бізнес» між учасниками своєї компанії. Зізнається, що у виправній колонії його світосприйняття почало змінюватися.

«Усе, що можу порадити людям, щоб не стати жертвами злодіїв та грабіжників – не бродити темними вулицями, особливо «під мухою». Якщо тримати в руках смартфон, то міцно. Не погоджуватися, коли у незнайомій компанії пропонують закурити цигарку, яку дають, бо це може бути сигарета з наркотиками. По квартирах я не любив працювати. Та щастило з випадками, коли у приміщенні відчинене вікно, і на підвіконні лежить телефон. Береш його, відключаєш і спокійно йдеш далі. Хоча безпечні господарі не думають, що це може статися саме з ними», – розповідає засуджений.

Не спокушай грабіжника відчиненим житлом

18-річний Олег* родом із Дніпра. Його колишня «спеціальність» – «обнесення» приміщень і квартир. У колонії виховується за ч. 3 ст. 185 ККУ (крадіжка з проникненням).

«У 14 років потрапив у компанію. Там заробляли собі на життя та розваги. Працювали і у групах, і окремо. На завданні перший погляд падає на обстановку двору – якщо це приватний будинок. Або на господаря – якщо перед цим плануємо потрапити у квартиру. Буває, що бачиш заможний будинок і розумієш, що там гроші не зберігають. І навпаки, у скромному житлі можуть бути чималі схованки. Ми гуляли вулицями і уже по ходу придивлялися до дворів, аналізуючи, куди можна зайти», – розповідає Олег.

Із приміщень юнакам вдавалося виносити плазмові телевізори, ювелірні речі, гроші.

Хлопець ділиться тонкощами проникнення до квартири через вікно.

«Найважче – це відкрити чотирикамерне металопластикове вікно – за такі краще і не братися. Усі інші – без проблем. Поверх не має значення. Важливо, щоб потім могли швидко спуститися або за чимось сховати те, що взяли. Найчастіше, звісно, проникали до відчинених приміщень», – ділиться досвідом.

Додає, що схованки у більшості приміщень – подібні: у шафах або в диванах. Там і шукають у першу чергу.

«Колись потрапили у скромну квартиру. Для нас там практично нічого не було. І тут я зайшов у ванну, випадково нахилився, а там – пакунок, у якому знаходилися коштовності. Найбільша сума, яку тримав у руках – це 20 тисяч доларів. Але їх швидко «спустили». Любили поїхати у сауну з дівчатами, гарно погуляти в барі. А от гральні заклади для нас – не розваги, даремне викидання грошей», – розповідає Олег.

Зізнається, що в ломбарди здобич несли не одразу, бо речі могли шукати. Лише через місяць-два або перепродували на руки. Перший раз мав проблеми з законом за 186-ту статтю (ч. 1) – грабіж посеред білого дня.

«Тоді якраз вийшов 7-й Айфон. Я хотів собі такий і побачив його в руках у чоловіка. Вихопив, почав тікати, та наздогнали. Після того відпрацьовував на громадських роботах. Вдруге попався, коли з товаришем пограбували попутного водія, який нас підвозив. Забрали у нього барсєтку з грошима і документами. Чоловік затіяв слідство», – говорить Олег.

У свої 18 років хлопець розмірковує і про таке поняття, як карма.

«Проблема в тому, що коли щось легко отримуєш, притуплюється страх, і ти думаєш, що все пройде. Але рано чи пізно твої «справи» до тебе повертаються. Недавно посеред вулиці пограбували мою маму. Вона пожалілася мені, я засмутився. Пізніше згадав, що це сталося на тому ж місці, де грабував я. Подіяв закон бумеранга», – міркує Олег.

На прохання дати пораду, як не попастися «у руки» грабіжникам, відповідає: контролювати надійність своїх вікон та дверей. Не ловіть ґав у під’їздах, коли відчинені двері до квартири, або у дворі, якщо будинок не замкнений. А ще не гуляйте під дією алкоголю, наркотиків чи сильної втоми.

«Вас штовхнули – це вже дзвіночок, що щось із ваших речей «лежить не так». Вас відволікають незнайомці біля двору – подумайте, чи зачинений ваш будинок. І навідуйтеся у помешкання, де нечасто з’являєтеся. Хтось може туди навідуватися замість вас», – радить засуджений.

«Схема п’яти пальців»

17-річний Матвій* родом із Донеччини, навчався на шахтаря. До колонії потрапив за крадіжки у магазинах та наркотики.

«Усе почалося, коли якось у парку взяв телефон у чоловіка в неадекватному стані. Тоді це не завдало мені проблем. Але я вирішив, що зможу телефоном користуватися. Та, на жаль, буквально на наступний день мене знайшли, дали умовний строк», – розповідає він.

Тобто хлопця відпустили. Але пригоди не закінчилися, адже згодом у нього почалося самоствердження у класі.

«Мені хотілося бути авторитетом. І я цього досягнув, хоч і не найкращим шляхом… До 5-го класу був відмінником. Але потім мене перевели в іншу школу, там з’явилася компанія, нові друзі, сигарети. За веселий запальний норов мене прозвали «Жигою». Крім цього, я легко підкрадав у супермаркетах. Доходило до того, що винесеним або пригощав товаришів, або перепродував далі. Міг запросто винести найдорожчий елітний алкоголь: віскі, коньяки, вина. Згодом усе обмінював на наркотики».

Зауважує, що після першого випадку з телефоном більше ніколи не викрадав гаджети – лише гроші, прикраси, продукти, інші речі.

«Був випадок, коли грали у футбол біля складу агротехніки. Я проник у прибудований до приміщення туалет. Звідти через вентиляційний отвір проліз усередину будинку. Там були гусениці від тракторів, труби, рельси, купа металу. Усе здали тоді на три тисячі гривень», – розповідає Матвій.

Фартовість та вправність поступово зростали. Хлопець розповідає: дійшло до того, що почав обманювати патрульних.

«Якось вийшов із під’їзду із пакетом трави. Мене зустріли поліцейські. Говорю, дайте закурю. Дістав сигарету, і доки ліз у кишеню по запальничку, закинув на трансформаторну будку той пакет. Приїхали ще поліцейські, привезли маму. А у мене нічого немає. Пакет забрав згодом», – пояснює він.

Матвій ділиться, що тепер інакше ставиться до свого попереднього життя. Мріє повернутися до рідних. А серед порад, як не стати «мішенню» для грабежу чи крадіжки, дає наступні: не втрачати уважність під час роботи – продавцям магазинів. Оснащувати офіси сигналізацією – власникам приміщень. Не демонструвати свої дорогоцінні речі і гаджети у людних місцях – це порада пересічним громадянам.

«Не забувайте, що за всім, що ви бачите довкола, стежать боковим зором. Якщо у вас не так ляже телефон чи дорогі навушники в кишені – вам загрожує схема «п’яти пальців». Це коли ти непомітно можеш витягти все, що завгодно, а людина навіть не зверне уваги на ваші рухи. Вирахувати «професіонала своєї справи» дуже складно. Але можна не дати йому поживитися саме на вас», – радить він.

*Імена змінені з етичних міркувань.

Нагадаємо, у Кременчуці виявили чоловіка, причетного до крадіжки телефону у перукарні.

«Шоколадного» грабіжника затримали у Кременчуці.

Любителя Hennessy, абсенту, та лікеру, який викрадав напої з маркетів, покарали у суді.

Ліна Романченко
Фото Олександр Попенко

Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!

Facebook Twitter Instagram Кременчугская газета на Youtube telegram Facebook Live
Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

Другие новости

Афиша Кременчуга
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться