Світла їм пам'ять та низький уклін!
Загинув під час виконання бойового завдання… Помер внаслідок порання, отриманого під час масового артилерійського обстрілу… Ці речення - не з минулого. Ці слова стали реальністю. І про це сьогодні нагадали у Кременчуцькому краєзнавчому музеї, де вшанували полеглих воїнів відзнакою «ЗАХИСНИК УКРАЇНИ – ГЕРОЙ КРЕМЕНЧУКА». У залі зібралися батьки, вдови, сестри та брати, а також маленькі містяни, які вже ніколи не побачать своїх батьків.
19 прізвищ лунало під час заходу. 19 воїнів, на яких чекали вдома. 19 воїнів, яких могли б особисто нагороджувати після війни . Слова вдячності тим, хто поклав своє життя за те, щоб ми сьогодні могли жити під більш-менш спокійним небом, висловив рідним міський голова Кременчука Віталій Малецький. І пообіцяв, що громада ніколи не забуде тих, хто не залишився вдома з початком повномасштабної війни росії проти України, а став на захист мирного населення, кордонів рідної держави.
Тож сьогодні згадували наступних Героїв Кременчука:
1. Валерій Четверик
2. Валентин Криворучко
3. Віталій Каплін
4. Євгеній Козачук
5. Віталій Трушаков
6. Денис Гадяцький
7. Анатолій Моргун
8. Денис Василенко
9. Анатолій Самсонов
10. Сергій Сімчиншин
11. Віталій Прокопенко
12. Олександр Гичко
13. Іван Бродовський
14. Ігор Турмій
15. Сергій Лозенко
16. Артем Березнюк
17. Максим Литкович
18. Леонід Єщенко
19. Вячеслав Новіков
Дружина Анатолія Самсонова, Олена розповіла нам, що її чоловік добровільно пішов на велику війну із її початком, незважаючи на вмовляння жінки.
«Він казав: «Я не буду сидіти на задніх лапках. Я піду служити. Я люблю свою країну»», - слова дружини.
Вона зазначає, що майже кілька днів після мобілізації вже був попереду. Служив у десантно-штурмових військах. У перші пів року був поранений, але повернувся до побратимів.
Військовий отримав звання молодшого лейтенанта, а через два дні, 23 березня 2023 року, загинув.
«Він був чуйним, турботливим батьком для маленької донечки Анюти, найкращим чоловіком, який міг бути», - слова Олени.
Для неї ця нагорода – пам'ять для дитини; гордість для родини, для якої Анатолій завжди залишиться Героєм, чоловіком, яким повинні бути чоловіки.
Коли дивишся на маленькі руки Анюти, які тримають нагороду батька, важко стримати власні емоції. Як і боляче дивитися на батьків та рідних, які отримували нагороди з приміткою «посмертно». В когось тремтіли руки, хтось не міг стримати сльози відчаю. Підсилювали ці відчуття своїм виступом на початку заходу артисти ансамблю «Скрипки Кременчука».
Майже усі захисники, яких сьогодні згадали, померли навесні 2023 року, на Луганщині та Донеччині.
Тож варто пам’ятати Героїв Кременчука, які ціною власного життя намагалися стримати російську навалу на рідній землі.
Світла їм пам'ять та низький уклін!
Нагадаємо, «Повернути ваших близьких неможливо, але ми можемо зберегти пам’ять».
Олена Синтюрина
Фото авторки
